Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

.

Він заплющив очі і тихо вдихнув і видихнув.

У його легені потрапляло холодне повітря, подих пронизливого північного вітру. Воно прийшло з далекого плато Анзерута, через тепле Сяюче море. Поверхня моря виблискувала, а під морем, у напрямку океанських течій, плем'я Нага мігрувало на південь. Він прийшов сюди, принісши звістку з півночі.

Брандо бачив все це на власні очі. Його погляд, здавалося, проникав у рівнини і гори, крізь небо і землю. Все у Вонде було в його очах.

.

Він вдихав і видихав.

.

Вітер на полі бою раптово припинився.

,

Вітер ущух, сніг, що падав, теж затих. Люди вражено озирнулися. У лісі по обидва боки Вонде тихо падали сніжинки. Річкова вода, здавалося, втратила свій звук. Розбитий лід зіткнувся один з одним на поверхні води, а потім був проковтнутий виром. Кожна голка мовчки звисала вниз.

—

Тріщина —

На палиці з'явилася тріщина, і Холліс вражено підняв голову.

Він побачив, що хмари на похмурому небі повільно пливуть, а сніжинки все ще падають. Але в якийсь момент вітер усіх речей припинився.

На висоті тисячі метрів вітру не було.

Це

Брандо розплющив очі, і в його темно-карих очах відбилася майже пряма лінія горизонту.

.

Він повільно перевернувся і зійшов з коня. Він зняв з сідла Священний Меч Суду і повільно одягнув його в піхви. Він підняв піхви з ремінцем над головою і повісив їх за спину.

, ó ,

Молодий Лицар Білого Лева, народ Тонігель, вельможі Південного кордону Еруїна, лицар і рядові солдати, а також люди далеко і близько на полі бою спостерігали за його діями.

.

Брандо підвів голову.

.

В його очах змінився весь світ. У ньому вже не було гір і річок, текучих вітру і води, вогню і землі, всіх елементів і речовин.

, ó .

Зникли дерева, зникли ліси, зникли далекі гори Грахар, зник весь Тонігель.

.

В його очах з'явився світ з незліченними срібними лініями, переплетеними між собою, і незліченними вузлами, з'єднаними разом. Цей світ уже не мав якоїсь істотної сили, але правда і закон були в ньому всім.

.

Володіння Мудреця.

.

Брандо зробив крок уперед.

,

Фіолетова хвиля безшумно наближалася до Вальгалли. Стіни фортеці вже були заповнені деревними ельфами і кентаврами. Ролінт і маленький Монтоло стояли пліч-о-пліч, тримаючи в руках мечі, які дав їм Брандо. Вони нервово спостерігали за цією сценою.

,

Неподалік від них Хейнф глибоко вдихнув. Його рука була міцно стиснута фехтувальником.

.

На небі з'явилася третя руна.

Вітер усіх речей, найнестримніша стихія у світі.

—

Тріщина —

.

Було чути ще один звук поломки посоха.

Холліс обернувся. Це було як джерело ланцюгової реакції. Було чути серію тріскучих звуків, і він бачив, як посох ламається в руках його колег.

Саасальдійці з подивом спостерігали за цією сценою. Вони майже не змогли відреагувати. У цей момент здавалося, що час сповільнився. У повільно плинній послідовності часу пролунав гучний вибух. Третя величезна руна в небі над Вальгаллою зламалася і зникла.

.

Всі чарівники виплюнули повний рот крові.

.

Вони відчули, як одночасно зникає стихія вітру.

.

Його витісняла з цієї землі невимовна сила.

Небеса, що відбувається?

!

Хтось позбавляє нас влади!

Я не відчуваю існування вітряної стихії

Це пряме відхилення влади вищого рівня на владу нижчого рівня. Неподалік є Мудрець

,

Чарівники дивилися на попіл своїх посохів, їхні обличчя були бліді. Вони не могли не озирнутися навколо.

!

Однак серце Холліса стиснулося. Будь обережний! Він обернувся і заревів. На землі пролунав спалах світла. Пролунав крик, і довгий і вузький вогник меча перетнувся з Хранителем Правосуддя Таємного Царства.

На обличчі цієї людини був приголомшений вираз. Потім його голова повільно опустилася вниз, поки не впала з шиї. Безголовий труп мляво впав на землю і незабаром перетворився на крихітну чорну цятку.

А на тому місці, де він стояв, з'явився юнак з мечем.

.

Юнак стояв спиною до всіх.

.

Священний меч був уже в піхвах на спині. Куточки його пальта нерухомо поникли, бо не було вітру. А рука, що тримала руків'я, мала тонкі й потужні пальці. Кісточки пальців були бліді. Його непомітно поклали на покручену і дивну рукавичку Анігіляції.

Шавлія Шавлія

.

Холліс видавив ці два слова з-поміж зубів.

,

Брандо похитав головою і спокійно запитав:

Що таке влада, Саасальдієць?

—

Безсоромне хвастощі. Позаду Холліса раптом розгорнулися сім різних магічних кіл. Ув'язнення, Посилення гравітації, Повільно, Передбачення руху, Аналіз закону, Відчуття розуму, Заборонений домен —

.

Сім заклинань обрушилися на Брандо підряд.

.

Шкода, що Бренделю потрібно було лише махнути рукою і всі ці чари розвалилися.

Холліс злегка примружив очі, і в його серці з'явився попереджувальний знак. Він зробив крок назад, але зовсім не міг поворухнутися. Обличчя цього найнадійнішого помічника миттєво стало білосніжним.

Він одразу щось зрозумів

Вони були всього на крок позаду нього. Інші чарівники також почали вимовляти власні заклинання. Але перш ніж ці люди встигли завершити свої заклинання, вони раптом перетворилися на клубки полум'я і впали з хмар під час крику.

.

Ця трагічна сцена фактично змусила всіх перестати рухатися через страх.

,

Це, це

Божественна сила

Як це можливо? Боги давно пішли з життя!

.

Вони раптом перестали розмовляти.

Одне за одним обличчя волхвів бліднули.

.

Брандо більше не говорив.

.

Він мовчки слухав. Вітру в небі не було, але він ніби почув звук. Це був гуркітливий гуркіт, що луною розносився з усього світу, ніби світ пульсував.

Раз по раз кожен удар був сильним і потужним, наче ковальський молот вдаряв по його тілу, змушуючи його кров резонувати, ніби вона кипіла, видаючи той самий гуркіт.

.

Брандо повільно обернувся.

.

Чарівники не могли не затамувати подих, бо вперше побачили пару чорних очей, але вони поступово зливалися зі сріблястим світлом, яке, здавалося, змішувалося з вогником золотого блиску.

Золотий блиск ставав дедалі інтенсивнішим і, нарешті, повністю огорнув зір Брандо.

Холліс тільки відчував, як стукає його серце, немов воно вирветься з кайданів грудей і в будь-який момент вискочить з грудей.

,

Туп, туп, стукіт. Все поле бою було оповите цим величезним гуркотом. Це було потужне биття серця, але воно не належало Холлісу. Вона належала великій волі.

Реконструкція родоводу

Закон термоядерного синтезу

Ідеальне тіло

Холліс відчував, що він, мабуть, божеволіє. Як смертний міг це зробити? Як міг