Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Всі барви неба, Хелена Власенко 📚 - Українською

Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Всі барви неба" автора Хелена Власенко. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 101
Перейти на сторінку:

 Трохи по-дурному прозвучало питання. Дівчина скептично-здивовано глянула на нього, говорячи поглядом: ти знаєш як пройшов, ми ж разом працюємо. Він поспішив виправити ситуацію.

-          Ти мене не зрозуміла. Може якісь цікаві моменти були. Припустим на обіді офіціантка принесла тобі борщ з мухою чи, чого доброго, з тарганом? – скривився в співчутливій посмішці.

 Ліна глянула на нього з долею недовіри, але відповіла:

-          Мух в борщі не було, але я маю підозру, що було напльовано. Мені принесли чай з льодом замість з лимоном і я попросила поміняти. Офіціантка була не в захваті, - всміхнулась дівчина.

-          Ну і ти як годиться, взяла і написала гнівний відгук? – серйозним тоном спитав Вадим.

-          Так, я вже взяла до рук телефон з наміром написати все що я про них думаю, але мене відволік шум. Дві відвідувачки сварились. Там було щось про підсиджування на роботі, а почалося все здається з неподіленої чи то краденої булочки з чорницями, - з таким же серйозним виразом обличчя розповідала Ліна.

-          І що сказала поліція?

-          Сказали, що обов’язково візьмуться за цю справу тільки-но розкриють всі злочини, - Ліна не могла вже стримувати сміх.

-          Ну то що там з тою булочкою? Сподіваюсь на радість всім клієнтки побились?

-          Та посварились трохи і розійшлись, - знизала плечима Ліна.

-          Головне розчарування дня, - зітхнув Вадим, - а я вже нафантазував висмикування волосся, штрикання в очі і валяння по підлозі.

-          Ну звісно. Тільки забув додати, що в купальниках і намазаних олією, - закотила очі Ліна.

-          Гм, цікава ідея. Таке вже хтось робив? – весь вигляд Вадима вказував на його серйозну зацікавленість.

 Дівчина не витримала і розсміялась.

-          Ну-ну, продовжуй. Що ще відбувається в закулісному житті фірми?

-          Не знала, що в тобі захована пліткарка? – піддразнила його Ліна.

-          Я ж керівник, повинен все знати. Та й тиждень шалений, хочу трохи відволіктись. То ж хто ще побився?

-          А тебе тільки бійки цікавлять?

-          Ну ж не графік відвідин вбиральні керівником служби безпеки.

 Ліна вкотре розсміялась і трошки заспокоївшись заговорила:

-          Згадала. На днях двоє дівчат з операторів розсварились, бо виявилося, що вони вибрали собі однакові весільні плаття. Потім одна з них перекинула принесений іншою торт до дня народження. Скандал був, що аж до мене слухи дійшли.

-          Людство мене засмучує, - захитав головою і усміхнувся на це Вадим.

-          Ну де ж вам небожителям зрозуміти проблеми простих людей, - дразнила його поглядом.

-          Це хто? Це ти про мене? – перебільшено-ображеним тоном заговорив він і з докором глянув на неї, але смішинки в очах видавали справжні його почуття.

-          Ти маєш бути авторитетом, а хто поважатиме тебе і слухатиметься, якщо ти в кафе посваришся за пиріжок.

-          До твого відома, я ще той бунтівник, - виразно глянув на неї. - От завтра візьму і прийду без краватки.

 Ліна знов заливисто розсміялась дзвінким мелодійним сміхом, що так подобався Вадимові.

-          Ти часто ходиш без краватки, - крізь сміх заговорила вона.

-          Бунтівник, - кинув на неї смішливий погляд.

-          Ага, і не інакше, - в голосі дівчини був один скептицизм. - Аж вуха болять від того, що ти оце мені навішав.

-          Ти про що? Я абсолютно серйозний. В мене відсутнє почуття гумору, - з виглядом ображеного достоїнства заговорив він.

-          Нема, кажеш? – перепитала, підозріло звузивши очі і стримуючи сміх.

-          А-а, - захитав головою, не дивлячись на неї, - я злобний зануда, який заставляє працівників сидіти за роботою до пізна.

 Потім глянув на неї, хитро-грайливо закивав бровами і знову вернув увагу до дороги. Ліна тільки тепер збагнула, що повз її увагу пройшло як вони сідали в авто, дорога, а вони вже майже на місці. Розмова з Вадимом заполонила всі її думки.

-          Так-так, мене попереджали, - відповіла на його останню репліку. – Взагалі радили зробити прививку. Лякали, що ти можеш покусати.

 Машина зупинилась біля будинку Ліни.

-          Так, тебе попереджали не безпідставно. Я великий і страшний сірий вовк.

-          Швидше вовченя, яке відкидає велику тінь, - піддразнила його Ліна.

 Усмішка повільно сповзла з його обличчя, залишаючи по собі хижацький, небезпечний погляд. Погляд від якого дівчина відчула себе здобиччю.

-          Вовченя значить? - перепитав глибоким оксамитовим голосом.

-          Ні-ні, я передумала. Мені вже пора, - вона заметушилась, беручи сумку і шукаючи як відчинити двері. – Дякую, що підвіз і все таке!

 Вона швиденько вибігла і проходячи перед автомобілем в світлі фар, спонтанно, мов вередлива дитина, показала язика – не боюся я тебе.

 Помилка! Велика дурниця!

 Ліна почула як відчинилися двері з водійського боку. Вона підстрибнула від несподіванки і істерично сміючись побігла до будинку в безпечне укриття. Перед самими дверима дівчина відчула як сильна рука обхопила її за талію і підняла над землею. Ліна виривалась і тихим, але злобним голосом, щоб не привертати уваги, вимагала відпустити її.

 Вадим опустив її на землю, повернув до себе лицем і притис до стіни, обіпершись руками по обидві сторони від її голови.

 Мишка була в повній владі змія.

-          Це що таке було? – чітко проговорив кожне слово Вадим.

-          Ти про що? – Ліна вибрала стратегію «прикинутися дурочкою» і подивилась на нього невинними оченятами. - Не розумію, що ти від мене хочеш.

-          Твій пустотливий язичок, - від його голосу все в середині переверталось. – Йому можна знайти краще застосування, аніж дразнити шефа.

 Його двозначна фраза, його близькість, запах його парфумів збивали з пантелику. Думки розбіглися і відповідь застрягла в горлі. Серце вистрибувало з грудей. Вона ледь трималась на ватних ногах. Його важкий, потемнілий погляд подавляв волю. Ліна побачила як він перевів увагу на її губи.

1 ... 24 25 26 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всі барви неба, Хелена Власенко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всі барви неба, Хелена Власенко"