Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Пазурі Дракона, Kira Night 📚 - Українською

Читати книгу - "Пазурі Дракона, Kira Night"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пазурі Дракона" автора Kira Night. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 37
Перейти на сторінку:
Частина 20. Зустріч зі старими друзями

Спустившись сходами, ухиляючись від охорони в коридорі, я прослизнула в другий блок. Зважаючи на все, Віктор зробив тут в'язницю, каземати, тортурову, або щось на зразок того. Вирубавши охоронців на вході і в коридорі цього блоку, я забрала у них картку і відчинила двері в кімнату, де по камерах я бачила Рексара і затримала подих від побаченого. Чоловік був підвішений до стелі, весь у крові, на столі поряд зі стіною стояли інструменти для катування, банка з аканітовим попелом і акумулятор з проводами. Сволоти.

Давай, починай.. - хрипко сказав чоловік, видно почувши скрип дверей, але не підводячи очей. - Я скучив за болем.

Нічого не відповівши я підійшла до нього і ніжно погладила по обличчю, розуміючи, що він мене хоч і не бачить, але відчуває. Я побачила як загорілися його очі білим вогнем під волоссям, що впало на обличчя, і з посмішкою почухала за вухом.

Я ж відправив чорний сигнал. - тихо прошепотів чоловік. Плювала я на твої чорні сигнали. - відповіла порожнеча перед ним, але він міг заприсягтися, що практично бачив її посмішку. - Де решта? Три сусідні камери. - пошепки відповів він. - Даремно ти прийшла. Вони шукають тебе. Я знаю. – коротко відповіла я.

Відключивши невидимість і діставши ефес, я відстрілила ланцюги, які тримали Рексара і він упав на підлогу.

Ти мені потрібен на ногах. - серйозно сказала я і швидким рухом вколола чоловікові в плече адреналін, через що рик Рексара пролунав на весь комплекс, оглушивши мене. - Мати твою, Рексар, тихіше, котяра ти облізлий!

Схопившись, я вибігла з камери і відкрила інші. Ще через кілька хвилин я вже була впевнена, що вся охорона, керівництво та жителі комплексу в курсі про те, що я роблю і йдуть сюди. Піднявши чоловіків на ноги, я вивела їх у коридор і повела по закутках підземель, які сама заучувала не один місяць.

Слідкуйте один за одним, щоб ніхто не відстав! Рухаємось швидко, у нас мало часу! Чорт забирай, де ж він.. - я нишпорила коридорами і повернувши на чергову розвилку почула тупіт і шум.

Пазурі Дракона поранені, злі, але готові битися, поки діє адреналін, стовпилися на перехресті тунелів, з яких на нас були спрямовані автомати. По одному з тунелів до перехрестя підбіг Віктор і глянув на перевертнів, а потім на мене.

Кіро, ми відпустимо їх, якщо ти залишишся. - сказав він, теж узявшись за пістолет на поясі. Ні! - почула я голос Хаміда і подивилася на інший вихід, зустрівшись з ним поглядом. - Кіра..

Чорт, мій план піти тихо пішов коту під хвіст! Схопивши з-за пояса невелику срібну кульку я розбила її об підлогу і всі виходи з перехрестя стали відрізані мерехтливим напівпрозорим щитом.

Добре, ми в пастці. - зло сказав Рексар. Поки що ні. - відповіла я і натиснула на плиту на підлозі, яка відразу впала вниз, відкриваючи прохід. - Швидко всі вниз, рухаємось на північний схід, допомагайте спуститися пораненим! - наказала я.

Перевертні почали зістрибувати один за одним, а я лише стояла і дивилася на двох дорогих мені людей, з якими не хотіла знову розлучатися. Як давно я їх не бачила…

Кірррра, не йди .. - глухо прогарчав Хамід, але я глянула на нього палаючими очима і ніжно посміхнулася. Обіцяю, ми зустрінемося наступного разу у більш світській обстановці. - з усмішкою сказала я їм обом і зістрибнула в прохід слідом за своєю командою.

Прискорившись, я добігла до перевертнів і побігла на початку колони, а ззаду контролював нашу втечу Рексар.

 

"Далеко нам бігти?" - Запитав він у мене ментально, а я була рада що він поки не ставить зайвих питань, хоч і розуміла що потім мені потрібно буде відповісти на них.

“Через сім кілометрів буде вихід на поверхню, мій глайдер вже чекає на нас там.” - відповіла я і прискорилася.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 24 25 26 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пазурі Дракона, Kira Night», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пазурі Дракона, Kira Night"