Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Пазурі Дракона, Kira Night 📚 - Українською

Читати книгу - "Пазурі Дракона, Kira Night"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пазурі Дракона" автора Kira Night. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 37
Перейти на сторінку:
Частина 21. Отрута василіска

Коли ми відлетіли від комплексу, я задала координати бази Джая, поставила глайдер на автопілот і встала з за штурвалу. Видовище було сумне, всі перевертні були отруєні аконитом, регенерація багатьох відбувалася дуже складно. Швидко відкривши медичний відсік я дістала коробку з ампулами та шприцами. Підійшовши до столу я поставила ящик і набрала в один із шприців зелену рідину.

Хлопці, вибачте, буде боляче, але так треба.. - сказала я і вколола першу дозу Рексару. - Тримайте його міцніше!

Чоловік злегка скривився, потім його очі спалахнули, він завив і голосно загарчав, а тіло було на межі трансформації.

Що ти йому вколола? - спитав Джаред, ледве утримуючи свого командира. Отруту василіска. - відповіла я, дивлячись як Рексар випускає ікла та пазурі. Що? - загарчав Джаред, але одразу ж сильніше притиснув Рексара до крісла. - Вирішила не залишати нас вмирати в підземеллі, а вбити на своєму кораблі? Заткнися та дивись. - загарчала на нього я.

Дивитись і справді було на що. З носа і рота Рексара полилася цівками синя рідина, він закашлявся, а рани на тілі швидко затяглися.

Отрута василіска найшвидший спосіб вивести аконіт із організму. Без нього до бази ви долетіли б трупами. - серйозно сказала я, набираючи нову дозу. - Джареде, твоя черга.

 

Долетівши до бази я приземлила свій глайдер в ангарі і викликала Руслана з медиками по браслету. Хлопці трималися бадьоріше, ніж я очікувала і потихеньку виходили з корабля. Провівши їх поглядом я вимкнула всі системи, заблокувала двері, щоб на мій корабель ніхто не ліз, і вийшла слідом.

Як вони? - підійшовши, спитав у мене Руслан. Жити будуть… - відповіла я, спостерігаючи як медики оглядають одну з найкращих команд найманців.  Я підслухав дещо.. - тихо сказав мені тренер. - Вкурсі, що ти садистка, живодерка і взагалі притрушена?  А, так це не новина. - розсміялась я. - Нічого, скоро попустить. Пару днів відпочинку, настоянка з полину і будуть на ногах. Настоянка з полину? А може, ще до бабці їх відвести, порчу яйцями викатати? - засміявся чоловік. Довірся мені, Руслане. Не в моїх інтересах робити їм гірше. - відповіла я і пішла разом з командою на базу.

 

Дійшовши до своїх апартаментів я зачинила двері, і накульгуючи пішла до столу. Знявши спорядження і діставши з рюкзака ефеси Рексара, я закинула їх у герметичний бокс і підключила капсулу з отрутою василіска на розпилення. Пройшовши в спальню і просто впавши на ліжко я відразу заснула.

 

Прокинулася я від галасу через пару годин і невдоволено розплющила очі. Галас йшов явно із холу.

Кого чорти притягли?! Дайте поспати! – прогарчала я.

Галас стих, потім почулася лайка і двері в мою спальню прочинилися, а з них визирнув Рексар, за яким спостерігали найманці з холу.

Пробач, що розбудили. – ніжно сказав чоловік. Та, вже неважливо .. - невдоволено буркнула я, встала, одягла спортивний костюм і вийшла в хол. Більшість врятованих перевертнів мирно спали, один копався в холодильнику, а ще двоє дивилися на мене. - Ви що тут робите? Нууу… - Рексар потер голову. - Хлопці сказали, цитую: “Ми від нашого Диявола-Хранителя ні на крок і залишатись в лазареті відмовляємось!”. А до тебе було не додзвонитись, тож було прийнято колективне рішення прийти сюди. Зрозуміло.. - я потерла перенісся і підійшла до Майка, що рився в моєму холодильнику. - Що ти шукаєш? Гмммм.. шоколад. У тебе завжди десь заховано. – чесно відповів він. А ти туди клав, що шукаєш? - з усмішкою запитала я і помітивши що чоловік пожурився дістала шоколадку з шафи. - Тримай. - і ще трохи подумавши, обернулася до Рексара. - Стривай, ти сказав Янгол-Хранитель? Ні. - з усмішкою відповів Рексар. - Диявол-Хранитель! Це на порядок крутіше. Так, щось в цьому є.. - сказала я, оглядаючи кімнату зі сплячою командою. - Гаразд, я спати, до ранку мене не чіпати.

Повернувшись, я знову лягла в ліжко, але заснути більше не змогла. В голову ліз сон, від якого мене розбудили галасуючі перевертні. Сон, де ми знову були разом у нашому будинку на острові, в саду якого росли персики, а перед будинком був пляж. І він. Кохання всього мого життя про яке я намагалася не згадувати.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 25 26 27 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пазурі Дракона, Kira Night», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пазурі Дракона, Kira Night"