Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

Чергові металеві двері. Зелений чоловічок торкнувся зап’ястям електронного замка. Моторошні крики вирвалися назовні. Ніби живцем знімали шкуру з диких звірів. Жіноча öсобина втратила свідомість. З’явилися санітари — плечисті молоді чоловіки в білих халатах, обмазаних кривавими плямами та розводами.

У підземному коридорі лампи світили значно яскравіше. Мабуть, тому що підлога, стіни й навіть стеля пофарбовані в червоно-коричневий колір. Практично: на ньому не розрізнити запечену кров. Здавалося, коридор ось-ось зімкнеться, задушить, і ти назавжди залишишся під землею. Öсобин провели далі по коридору. Кожного заштовхнули в окрему кімнату. Коли двері за ним зачинили, Давид сів на підлогу. Перше, що впало в око, — низька стеля. Так, у коридорі 4,5 метри, а в кімнаті не більше двох. Давид важко дихав, зціпивши зуби. Під стелею дві камери сфокусувалися на ньому. Посередині приміщення стояли стіл і два стільці. На стіні висів портрет усміхненого Великого Вождя. Давид опустив голову. Сльоза побігла по носі й, упавши на штани, швидко поглинулась тканиною. Крізь стіни та двері безупинно проривалися крики й стогони öсобин.

До кімнати зайшли троє чоловіків у цивільному. Вони сміялися, продовжуючи розповідати один одному щось про вчорашній вечір. Давид розглядав їх. Чоловіки удавали, що не помічають його до тих пір, поки в кімнату не зайшли двоє м’ясників-санітарів. Чоловічі öсобини замовкли й повернулися в бік Давида. Мовчання тривало кілька хвилин. Віддалені крики посилилися. Давид відчайдушно дивився на öсобин, що оточили його. Він розумів, що на свободу більше не вийде. Першим заговорила чоловіча öсобина з симпатичним обличчям, але злими сірими очима.

— Über! Санітари, перевірити пульс. Über! — сказав він наказним тоном.

Дві величезні öсобини, узявши Давида під руки, поставили його на ноги. Санітар з круглим червоним обличчям схопив своєю лапою Давида за шию. Через п’ятнадцять секунд тихо прогарчав:

— Über! Результат позитивний. 135 ударів на хвилину. Über!

— Über! Роздягнути. Über! — знову пролунала команда.

Санітари зняли наручники з Давида, швидко здерли з нього весь одяг, знову зафіксували йому руки за спиною і пішли з кімнати. Три öсобини продовжували дивитися на беззахисного затриманого. Цього разу відпускаючи щодо нього мерзенні жарти.

— Über! Лягаємо. Über! — сказав довготелесий з лисою головою.

Давид залишився стояти.

— Über! Я сказав: лягаємо на підлогу. Über! — повторив мучитель і, підійшовши до Давида ззаду, вдарив по ногах.

Давид упав.

— Über! Значить, так, — сказав третій агент ÜСБ. — Öсобина, ти зізнаєшся, що перебуваєш в русі опору Herz-терористів, розкажеш нам все про твоїх дружків, де перебуває ваше лігво. Тоді ми будемо добрими до тебе. Все зрозуміло? Über! — агент, присівши навпочіпки перед своєю жертвою, харкнув у кількох сантиметрах від голови Давида.

— Über! Я не маю нічого спільного з сердечниками, — видавив із себе Давид. — Мені нема чого вам сказати. Я працюю в телецентрі… — агент з раніше симпатичним, а тепер викривленим від ненависті обличчям вдарив Давида по голові. — Я не винен. Über! — вимовив Давид тремтливими поблідлими губами.

Один агент сів верхи на плечі Давида. Другий схопив його за ноги, притискаючи їх до підлоги. Третій взявся бити гумовим кийком по п’ятах. З горла Давида вирвався тваринний вереск, зливаючись із загальним хором криків з інших камер. З очей покотилися сльози.

— Über! Я нічого не знаю. Über! — зібравшись на силі, сказав Давид.

— Über! Погано розуміємо, — похитав головою довготелесий захисник безпеки Üмперії. — Що ж, пограємо в «магазин». Über!

Витягнувши з кишені пакет, він підійшов до Давида, схопив за волосся, підняв голову і надів на неї прозорий кульок. Через секунд двадцять, задихаючись, Давид мимоволі відкрив рот, щоб вдихнути, але замість цього відчув на язику целофан. Він намагався прокусити пакет. Не виходило. Давид не міг навіть крикнути, почав битися головою об підлогу. Буквально за мить до втрати свідомості з нього зірвали пакет. Він жадібно ковтав повітря. Трохи віддихавшись, Давид знову повторив, що ні в чому не винен, що не терорист. Але одразу ж отримав кулаком у бік. Він скрутився, скорчившись, як мураха, якому розчавили частину тіла. На голову знову наділи пакет. Цього разу Давид утратив свідомість. Отямився він від крижаної води, якою його облили зі сміттєвого відра. Тепер і його ноги були скуті та закріплені ззаду разом з руками. Він лежав на животі. Все тіло ломило і тягнуло від болю.

— Über! Ой, подивіться, наша ластівка прокинулася, — зареготав агент ÜСБ. — Ми ще раз запитуємо тебе: хто твої співучасники? Де ваш штаб? Ми хочемо бути добрими до тебе. Не примушуй нас робити те, чого ми не хочемо. Über! — засміявся страж правопорядку.

— Über! Хлопці, будь ласка, не треба більше, будь ласка. Я не зробив нічого поганого. Я нічого не знаю. Über! — застогнав Давид.

— Über! Ти сам винен, — зловісно засміявся ÜСБ-шник. — Тягни наш «електрозгадувач». Über! — звернувся він до товариша по службі.

Довготелесий дістав зі столу електрошокер. Він підійшов до Давида і притиснув зброю до промежини.

— Über! Зараз наша ластівка заспіває. Über! — із задоволенням вимовив агент в очікуванні.

— Über! Я нічого не зро-о-а-а-а… — Давид затрусився, зціпивши зуби.

Він заридав.

— Über! Ти все розкажеш нам. Усі завжди все розповідають. Über! — посміхнувся агент з електрошокером у руці.

Він знову вдарив Давида розрядом струму в промежину.

Той закричав не своїм голосом:

— Über! Я все розповім. Розповім. Більше не треба, не треба. Über! — благав Давид, отямившись.

— Über! От. Це інша справа. Über! — злорадно посміхнувся агент із симпатичним обличчям.

Вони посадили Давида за стіл, поставили перед ним й увімкнули камеру.

— Über! Затримано öсобину чоловічої статі за підозрою в Herz-тероризмі. Добровільне зізнання. Über! — сказав довготелесий і кивнув Давиду.

— Über! — Давид задумався, перестав кліпати, потім раптом прокинувся і випалив: — Без über! Тому що я, Давид Синиця, зізнаюся в тому, що моє серце