Читати книгу - "Зловісно тихе життя, Луїза Пенні"

Знову почулися тихі смішки, та Ґабрі не чув їх, він зосередився на тому, що звільнитися від мертвої хватки Олів’є, що, ніби лещатами, стискав його ногу.

— Це правда, — продовжив Бен. Коли ми з Пітером започаткували клуб, ми захоплювалися Робін Гудом, ковбоями та індіанцями. Ми часто перевдягалися в них.

Пітер поруч застогнав, а Клара пирхнула, згадавши давно забутий спогад про цих двох друзів, як вони вистежували звірів по лісах, у зелених колготках і подовжених лижних токах, що заміняли середньовічні шапки. Їм тоді було по двадцять з гаком. Клара також знала, що Пітер і Бен іноді досі це роблять, коли впевнені, що за ними ніхто не спостерігає.

— Тож ми використовували лише дерев’яні рекурсивні луки та дерев’яні стріли, — сказав Бен.

— А що ви використовуєте зараз, містере Гедлі?

— Ті самі луки і стріли. Не бачили причин міняти. Ми використовуємо їх лише для стрільби по мішенях за будівлею школи.

— Тож прояснімо. Сучасні луки та стріли зроблені з якогось металу. А старі дерев’яні, правильно?

— Правильно.

— Стріла пройде крізь тіло?

— Так, наскрізь, — сказав Метью.

— Але, пане Гедлі, ви говорили про ковбоїв та індіанців. У всіх цих старих фільмах стріли залишаються в тілі.

— Ці фільми насправді були далекі від реальності, — сказав Метью.

Ґамаш почув ззаду короткий смішок Бовуара.

— Повірте мені, стріла пробила б людину наскрізь.

— І сплав, і дерево?

— Ага. І те, і інше.

Ґамаш похитав головою. Ще один міф вибухнув. Йому було цікаво, чи знала про це церква. Але принаймні вони мали відповідь на загадку вихідного отвору і тепер були більш певні, ніж раніше, що Джейн Ніл убито стрілою. Однак де була та стріла?

— І на яку відстань пролетіла би стріла?

— Хм, гарне запитання. Десять, п’ятнадцять футів[51].

Ґамаш подивився на Бовуара й кивнув. Стріла пройшла би прямо через її груди, вийшла через спину й полетіла далі в ліс. Однак вони обшукали місцевість і нічого не знайшли.

— Її було б важко знайти?

— Зовсім ні. Якщо ти досвідчений мисливець, то знаєш, де саме шукати. Вона трохи стирчатиме із землі, і оперення дещо полегшує пошуки. Стріли дорогі, інспекторе, тому ми завжди їх шукаємо. Це стає другою натурою.

— Коронер знайшов у рані кілька обривків справжнього пір’я. Що б це могло означати?

Ґамаш був здивований галасом, який здійняла його проста заява. Пітер дивився на Бена, який мав розгублений вигляд. Практично всі, здавалося, раптом виявили активність.

— Якщо це була стріла, то це могла бути тільки стара, дерев’яна, — промовив Пітер.

— Хіба на стрілі зі сплаву немає справжнього пір’я? — запитав Ґамаш, нарешті відчувши, що починає розуміти суть питання.

— Ні.

— Що ж. Вибачте, що я кілька разів перепитую, я просто хочу бути впевненим. Оскільки в рані було справжнє пір’я, ми говоримо про дерев’яну стрілу. Не сплав, а дерево.

— Точно, — відгукнулася половина прихожан — це прозвучало, як на зустрічі пробудження[52].

— І, — сказав Ґамаш, роблячи ще один маленький крок уперед у цій справі, — не стріла для стрільби по мішенях, як у стрілецькому клубі, а мисливська стріла? Ми знаємо це через форму рани. — Він указав на малюнок. Усі кивнули. — Це, мабуть, була дерев’яна стріла з мисливським наконечником. Чи можна використовувати дерев’яні мисливські стріли з новими луками зі сплаву?

— Ні, — відповіли присутні.

— Отже, це має бути дерев’яний лук, так?

— Так.

— Лук Робін Гуда.

— Точно.

— Я зрозумів, дякую. Гаразд, у мене є ще одне запитання. Ви постійно вживаєте слова «рекурсивний» і «блоковий». Яка різниця?

Він поглянув на Бовуара, сподіваючись, що той добре занотовує.

— Рекурсивний, — сказав Бен, — це лук Робін Гуда. Лук ковбоїв та індіанців. Це довга тонка палиця, товстіша посередині, де є щось на кшталт вирізьбленого руків’я. І на обох кінцях є насічки. Натягуєш тятиву на один кінець, потім на другий — і дерево вигинається, утворюючи лук. Просто й ефективно. Цьому дизайну тисячі років. Коли ви завершуєте стрільбу, знімаєте тятиву і прибираєте лук на місце, він знову набуває форми злегка вигнутої палиці. Лук називається «рекурсивним», тобто «знову вигнутим», бо ти вигинаєш його щоразу, як користуєшся.

«Досить просто», — подумав Ґамаш.

— Блоковий, — пояснював Метью, — це досить новий дизайн. По суті, він як схожий на дуже складний лук, з двома блочними механізмами й купою тятив. І з дуже складним прицілом. Він також має спусковий механізм.

— А рекурсивний лук такий само потужний і точний, як… Як там називався інший лук?

— Блоковий, — відповіли одразу близько двадцяти людей, включаючи щонайменше трьох офіцерів у приміщенні.

— Такий же точний… так. Такий же потужний? Ні.

— Ви вагалися щодо точності.

— У рекурсивному треба відпускати тятиву пальцями. Грубе відпускання вплине на точність. У блокового лука є спусковий механізм, тому він більш плавний. Він також має дуже точний пристрій для прицілювання.

— Сьогодні є мисливці, які обирають для полювання дерев’яні рекурсивні луки та дерев’яні стріли. Правильно?

— Небагато, — відповіла Елен Шаррон. — Це дуже рідкісне явище.

Ґамаш повернувся до Метью:

— Якби ви збиралися вбити когось, яким луком скористалися б? Рекурсивним чи блоковим?

Метью Крофт завагався. Йому явно не сподобалося запитання. Андре Маленфан розсміявся. Сміх був недоброзичливим і в’їдливим.

— Безсумнівно, блоковий. Не уявляю, навіщо комусь полювати в наш час зі старим дерев’яним луком, та ще й зі стрілами зі справжнім пір’ям. Ніби хтось виринув із минулого. З метою попрактикуватися — чому б ні? Але полювання? Дайте мені сучасне спорядження. І, чесно кажучи, якби збиратися вбити когось… Убити навмисно? Навіщо ризикувати з рекурсивним луком? Ні, блоковий набагато краще впорається з цим завданням. Узагалі-то, я б скористався пістолетом.

«І в цьому вся загадка, — подумав Ґамаш. — Чому? Чому стріла, а не куля? Чому старомодний дерев’яний лук, а не сучасний мисливський? У кінці розслідування завжди була відповідь. І вона мала сенс, принаймні на якомусь рівні. Для когось. Але поки що все здавалося нісенітницею. Старомодна дерев’яна стріла зі справжнім пір’ям вбила стареньку сільську вчительку на пенсії. Чому?»

— Містере Крофт, у вас ще є ваше мисливське спорядження?

— Так, сер, є.

— Можливо, ви могли б продемонструвати мені його в дії сьогодні після ланчу?

— Із задоволенням.

Крофт не вагався, але Ґамашу здалося, що він побачив, як напружилася місіс Крофт. Він поглянув на годинник — 12:30.

— У когось є ще запитання?

— У мене є одне. — Рут Зардо насилу підвелася на ноги. — Узагалі-то, це скоріше твердження, ніж запитання.

Ґамаш подивився на неї з цікавістю. І відкинув зайві емоції.

— Ви можете скористатися старою залізничною станцією, якщо вважаєте, що вона підійде як штаб-квартира. Я чула, що ви шукаєте приміщення. Добровільна пожежна команда може допомогти вам з облаштуванням.

Ґамаш на мить замислився. Варіант не був ідеальним, але тепер, коли будівля школи