Читати книгу - "Знак Єдинорога"

— І це все?

— Все.

Але це було не все. Дара розповіла мені, дещо ще. Я абсолютно чітко пам'ятав, що вона згадувала і про іншого відвідувача. У той день, біля струмка, коли крихітна веселка грала в тумані над водоспадом, а млинове колесо оберталося і оберталося, народжуючи мрії і перемелюючи їх, коли ми фехтували і розмовляли, і бродили в Відображеннях, і пройшовши через первісний ліс, опинилися на березі могутнього потоку, де оберталося колесо, яке могло б молоти зерно з житниці Богів, в день, коли ми снідали на траві, фліртували, пліткували, вона говорила багато про що. Безсумнівно, не все можна було брати на віру, але щодо подорожі Джуліана і Жерара вона не збрехала. Тепер я не міг відкинути можливість і того, що вона говорила правду і в іншому. Вона стверджувала, що Бранд відвідував Бенедикта в Авалоні. Вона навіть сказала «часто».

Крім того, Бенедикт не приховував, що не довіряє мені. Це вже було достатньою причиною для умовчання про те, що він вважає не моєю справою. Якби я був на його місці, я вчинив би точно так само, чорт мене забирай! Але треба бути ідіотом, щоб розповісти зараз йому про те, що мені відомо. Тому що існували й інші варіанти.

Можливо, він збирається розповісти мені про візити Бранда пізніше, наодинці. Можливо, він не бажає говорити про це при всіх, особливо при тому, хто намагався прикінчити Бранда.

Або… звичайно, не виключена можливість того, що за всім цим стоїть сам Бенедикт. У цьому випадку мені було навіть страшно подумати про наслідки. Я служив під командуванням Наполеона, Лі, Макартура, і навчився цінувати тактиків і стратегів. Бенедикт був і тим і іншим, і я не знав нікого, хто б міг з ним в цьому зрівнятися. Недавня втрата правої руки аніскільки не принизила його в моїх очах, так само, до речі кажучи, і не зменшило його мистецтво в єдиноборстві. Якби мені недавно так здорово не пощастило, то після нашого непорозуміння, він без труднощів перетворив би мене в відбивну. Ні, мені дуже не хотілося, щоб це був Бенедикт, і я не збирався витягати з нього те, що в даний момент він вважав за потрібне приховувати. Залишалося тільки сподіватися, що він просто приберігає це на потім.

Тому я задовольнився його відповіддю і вирішив перейти до інших справ.

— Флора, — звернувся я до сестри, — коли я був у тебе в перший раз після аварії, ти сказала дещо, чого я досі не міг зрозуміти. Після цього у мене було багато часу для спогадів, я наткнувся на твою загадкову фразу і задумався. Але так нічого і не зрозумів. Чи не поясниш ти, що ти мала на увазі, коли сказала, що в Відображеннях стільки кошмарного, що ніхто з нас і уявити собі не може?

— Ти віриш, не пригадую, щоб я це говорила. Але, можливо, це і було, якщо врізалося тобі в пам'ять. Але ти повинен розуміти, що я мала на увазі: Амбер впливає на сусідні Відображення, наче магніт, притягаючи до себе різні істоти, чим ближче до Амбера, тим легше шлях, навіть для створінь з Відображень. Хоча між самими Відображеннями теж відбувається обмін, але поблизу Амбера цей ефект проявляється найсильніше і стає одностороннім. Ми завжди були насторожі, щоб до нас не прослизнули які-небудь неприємні тварюки. Так от, в останні роки перед твоїм одужанням їх стало поблизу Амбера більше звичайного. Майже всі вони були небезпечними. Багато хто з них були з сусідніх тіней. Їх ми знали. Але через деякий час став з'являтися всякий мотлох. Зрештою виявилися і абсолютно незнайомі тварюки. Ми не знайшли ніяких причин цієї навали, хоча і шукали їх всюди. Ніяких катастроф, які могли б пригнати їх сюди. Іншими словами, відбувалися абсолютно неймовірні переходи через Відображення.

— Все це почалося ще при батькові?

— Так. Як я вже сказала, за кілька років до твого одужання.

— Зрозуміло. Ви не замислювалися над тим, що такий стан справ і зникнення батька, ймовірно, пов'язані між собою?

— Напевно, — відповів Джуліан. — Я досі вважаю, що це і є причина його зникнення. Батько поїхав, щоб з'ясувати, в чому справа і поправити становище.

— Це тільки здогадки, — вимовив Бенедикт. — Ти ж знаєш батька. Він ніколи нічого не пояснював. Але, взагалі-то, це припущення правдоподібне. Наскільки мені відомо, він багато разів говорив про те, що стурбований цією… якщо хочеш, міграцією чудовиськ.

Я витягнув свої Карти з футляра. З недавніх пір у мене увійшло в звичку завжди носити колоду з собою. Я підняв Карту Жерара і вдивився в неї. Решта мовчали, спостерігаючи за мною. Через кілька секунд контакт відновився.

Жерар усе ще сидів у кріслі, поклавши меч на коліна, і продовжував їсти. Відчувши мою присутність, він проковтнув шматок і сказав:

— Так, Корвін. Що тобі потрібно?

— Як Бранд?

— Спить, пульс трохи сильніше, дихання таке ж рівне. Ще рано…

— Знаю і розумію. Я, в основному хочу перевірити твою пам'ять. Перед зникненням батька в тебе не виникло враження, що причиною його від'їзду могла бути навала на Амбер з Відображень нових тварюк? Можливо, які-небудь слова або вчинки?

— Зазвичай це називається навідним питанням, — зауважив єхидно Джуліан.

Жерар витер рот.

— Це цілком можливо. Батько здавався стурбованим, чимось заклопотаним і часто згадував про чудовиськ. Але він ніколи не говорив, що це головна його турбота або що-небудь в такому роді.

— Наприклад?

Жерар похитавголовою.

— Не знаю. Що завгодно. Я… хоча так… так! Можливо тобі не завадить дізнатися про це, важливо це чи ні. Незабаром після зникнення батька я спробував дізнатися, чи не я був останнім, хто бачив його перед від'їздом. В цьому я був майже впевнений. Весь вечір я пробув у палаці і вже хотів повертатися на флагманський корабель. Приблизно за годину до цього батько пішов до себе, а я засидівся в вартовій, дувся в шашки з капітаном Тобеном. На наступний ранок ми відпливали і я вирішив прихопити з собою книгу. Я піднявся сюди, в бібліотеку. Батько сидів за столом, ось тут, — Жерар кивком голови вказав на це місце. — Він перегортав якісь старі книги і ще не переодягнувся. Коли я увійшов, він кивнув мені. Я сказав, що хотів лише взяти книгу. Тоді ти прийшов за призначенням, — відповів він і продовжував читати. Я відшукав