Читати книгу - "Марсіянин"

Класти на дах його не було сенсу, я ж давно вирішив тримати його у кабіні. Тому я затяг його всередину разом із собою, вимкнув обігрівач і поїхав назад до Габу.

Через 10 хвилин, які знадобились для повернення додому, навіть з вимкненим обігрівачем внутрішній простір ровера досяг неприємно спекотних 37С. То ж РІТЕГ точно здатен мене зігрівати.

Окрім того, ця пригода довела, що моє ремінне оснащення працює. Сонячні стільники і додаткова батарея чудово тримались на місці упродовж усіх 8 км по випадковій поверхні.

Оголошую місію Сіріус 2 успішною!

Решту дня я знущався над інтер’єром ровера. Герметична частина зроблена із металу. Всередині звичайна ізоляція, вкрита жорстким пластиком. Я використав складний метод видалення шматків пластику (молоток), потім обережно зняв ізоляцію із твердої піни (знову молотком).

Після того, як вирвав достатньо ізоляції, я одягся у скафандр і виніс РІТЕГ назовні. Невдовзі ровер знову охолов, і я поклав генератор всередину. Прослідкував за повільним зростанням температури. Вельми повільніше ніж на шляху від місця поховання.

Я обережно зняв ще ізоляції (молотком) і перевірив знов. Після кількох повторень я знайшов баланс залишку ізоляції і нагрівальної здатності РІТЕГу. Насправді, я перестарався. З часом, тепло повільно втрачатиметься. Та нічого. Я можу час від часу вмикати обігрівач не на довго.

Повертаючись у Габ, я захопив із собою шматки ізоляції. За допомогою передової технології для конструювання (липка стрічка) я зібрав їх у квадрат. Гадаю, якщо стане холодно, я зможу приліпити латку на голу частину ровера, і таким чином РІТЕГ почне вигравати “нагрівальний герць.”

Завтра буде Сіріус 3 (який є просто Сіріусом 1 знову, але буз замерзання).

Согодні я пишу до вас із ровера. Половину Сіріус 3 зроблено, і справи йдуть добре.

Удосвіта я почав їздити навколо Габу, намагаючись вибирати неїжджені царини. Перша батарея протрималась майже дві години. Після швидкої ПЧД для перекидання кабелів я повернувся до кермування. У загальному результаті я проїхав 81 км за 3 години і 27 хвилин.

Це ДУЖЕ добре. Та зважте на те, що земля навколо Габу дуже пласка, дякувати Ацидалійській рівнині. Не уявляю, яка буде ефективність мого транспорту на гірших землях на шляху до Аресу 4.

Можна було проїхати більше, але мені треба забезпечення життя протягом заряджання. Всотування СО2 - це хімічний процес, але якщо вентилятор, що гонить повітря до фільтрів не працюватиме, я почну душитись. Такий же важливий і кисневий насос.

Я встановив сонячні стільники. Це було важко, минулого разу мені допомогав Фоґель. Вони не важкі, але незручні. Після встановлення половини, я зрозумів, що краще тягти їх, а не нести, і це прискорило справу.

Тепер я просто чекаю зарядження батарей. Мені нудно, тому я пишу журнал. У мене є усі книжки про Пуаро у комп’ютері. Це добре. Як не як, а на повне перезаряджання знадобиться 12 годин.

Що ви кажете? Не 12 годин? Я раніше говорив 13 годин? Що ж, друзі, дозвольте пояснити.

РІТЕГ - це генератор. Він виробляє дрібку енергії порівняно із потребами ровера, але це не ніщо. Це - 100 Ваттів. Він заощаджує годину із усього часу заряджання. То чого ж не скористатись ним?

Цікаво, що скажуть у НАСА, якщо дізнаються, що я отак дурію тут із РІТЕГом? Мабуть сховаються під столи, притискаючи до себе логарифмічні лінійки для заспокоєння.

Як я і думав, повне заряджання батарей тривало 12 годин. Я відразу повернувся додому.

Час планувати Сіріус 4. І мабуть це буде кількаденна поїздка.

Схоже, проблеми з електрикою і заряджанням вирішені. Їжа - не проблема, у мене багато місця для навантаження різними речами. З водою ще простіше ніж з їжею. Мені треба 2 л для доброго самопочування.

У майбутньому доведеться узяти оксигенатор всередину. Але він великий, і я не хочу мучитись з ним саме зараз. Тому покладатимусь на О2 і фільтри СО2 у місії Сіріус 4.

СО2 - не проблема. Я починав цю велику пригоду з 1 500 годин СО2 фільтрів і додатковими 720 для надзвичайних ситуацій. Усі системи використовують стандартні фільтри (Аполон 13 навчив нас важливих уроків). З того часу я використав 131 годину фільтрів у різних ПЧД. Лишилось 2089. Це на 87 днів. Досить багато.

Ровер розрахований на забезпечення 3 осіб упродовж 2 днів, і ще деякий запас для безпеки. Тому його баків з О2 вистачить, щоб підтримувати мене 7 днів. Цього не достатньо.

Тиск на Марсі складає 1/90-у від Земної атмосфери. Усередині ровера 1 атмосфера. Тому кисневі баки розташовані всередині (менший перепад тиску). Чому це має значення? Це означає, що я можу принести з собою інші кисневі баки і об’єднати їх з баками ровера без необхідності робити ПЧД.

Тому сьогодні я зняв один з 25-илітрових баків у Габі та переніс його до ровера. Згідно з НАСА, людині для життя потрібно 588 л кисню щодня. Стиснений рідкий кисень приблизно у 1000 разів щільніший за газоподібний О2 у нормальній атмосфері. Коротко кажучи, з Габовим баком я маю кисню на 42 дні. Цього вже досить.

Сіріус 4 буде 20-тиденною подорожжю.

Це може видатись задовгим, але у мене особлива мета. Окрім того, подорож до Аресу 4