Читати книгу - "Шалений Бос, Iрина Давидова"

Привела себе трохи в порядок, освіжилася в душі та повернулася в зал, вирішивши натерти келихи, щоб хоч якось згаяти час.

 - О, ти чого ще не пішла?

В зал увійшов охоронець Вітя.

 - Так чекаю, коли транспорт ходитиме. Не охота добиратися пішки. Не ближній світ.

 - Так тобі треба про це з босом поговорити, він зазвичай надає транспорт і водія співробітникам, які живуть в інших районах.

 - Дякую, обов'язково поговорю, - посміхнулася чоловікові та тут же здригнулася.

 - Вербицька! - рикнув Суботін з балкона.

 - О Боже! - прошепотіла собі під ніс.

 - Піднімись до мене. А ти, Віктор, йди працюй.

 - Доброї зміни, - кивнула я Віті, за що отримала вдячну посмішку.

Повільно, не кваплячись піднялася сходами, відчуваючи, як сильно гудуть мої ноги. Як же вже хотілося швидше дістатися до свого номера, завалитися в затишне ліжечко і швидше заснути, не думаючи ні про що. Але на жаль... попереду чекав як завжди розгніваний бос.

Друзі, попереджаю що ця частина скоро завершиться, а друга частина буде платною. Ціна буде невелика, і я дуже сподіваюся на ваше розуміння. Всім дякую!