Читати книгу - "Маленька, Драч Марія"

Габріель сидів достатньо близько, тому я могла краще його роздивитися. В очках блищить тверда, непорушна впевненість у сказаних словах. Ці слова були справедливими, але чомусь на душі стало важче. Габріель подобався мені та подобався, як він вірно помітив, набагато більше, аніж потрібно, аніж я могла собі дозволити. Але сказати зараз про це мені не вистачило сміливості, та й момент не відповідний.

Мій погляд торкнувся обличчя Габріеля, зачепився за глибоку вертикальну зморшку поміж густих брів, потім зупинився на синцях. Цей чоловік не був схожий на людину, яка полюбляє втручатися у сутички, чи я помиляюся з цього приводу?

- Що з вами трапилося? – обережно запитала я, ледве торкнувшись невеличкого синця на вилиці. Габріель не поспішав відповідати. Він закрив очі та потягнувся до моїх рук так, як нужденний у пустелі тягнеться до рятівної вологи. Серце пропустило поштовх. Я присунулася ближче та акуратно, щоб не завдати кривди, торкнулася ранки на брові. Мені чомусь не хотілося бачити на цьому обличчі навіть мізерної подряпини.

- Мені б самому хотілося знати відповідь на це питання, - Габріель розплющив очі й затуманеним поглядом подивився на мене. Про що це чоловік зараз думав? Що він відчував? Про що мовчав? Про це все я могла тільки здогадуватися, але в одному я була впевнена на всі сто відсотків – поряд з Габріелем мені спокійно й затишно.

- Ви поїдете? – тихо запитала я. Моя інтонація миттєво натякнула на те, що сьогодні я не хотіла б залишатися на одинці зі своїм болем.

- Тільки, якщо ти мене про це попросиш, - Габріель тяжко зітхнув та через декілька секунд повернув собі колишню впевненість.  

- Цього не буде, - твердо відповіла я, відчуваючи, що відгомін цигаркового диму, змішаного з терпким одеколоном і гірким ароматом алкоголю, осідає в моїх легенях. Я ніколи не любила запах цигарок й спиртних напоїв. Для мене все це було передвісником чогось недоброго та пов’язаного з батьком. Але зараз мені подобалося насичуватися цими запахами. Взагалі все, що стосується Габріеля, починало мені подобатися.              

- Добре, - його голос пролунав приглушено, по шкірі пройшлися мурашки. Що це? Все ще наслідки шокового стану? Чи причина криється зовсім в іншому? – Тоді я пошукаю для тебе який-небудь одяг, а ти поки можеш прийняти ванну.

- Так. Дякую, - мить сакрального споріднення минула, до нас повернулася звична реальність.

Габріель показав мені, де знаходиться ванна кімната та дав величезний білий рушник. Зоставшись наодинці з усіма своїми думками, почуттями, я заправила волосся за вуха та ввімкнула воду. Поки ванна набиралась, я присіла на бортик та стомлено зітхнула. Серце все ще швидко билося у грудях, розбурхуючи тіло. Я думала про Габріеля, незважаючи на те, що він знаходився за стінкою. Я все думала й думала, с кожним разом розуміючи, що, напевно, починаю закохуватися. Ось так просто. Мабуть, це повна дурня і мені потрібно бути обачнішою, але це сильне почуття підкорювало розум. Я хотіла бачити, хотіла чути Габріеля все більше й більше. Безумство!

Ванна наповнилася, тому я не гаючи часу, роздягалася та сіла в гарячу воду. Напруга, що стала наслідком усього минулого тижня, почала повільно відпускати мене, народжуючи в душі довгоочікуваний спокій. Я розслаблено відкинула голову на бортик ванни та заплющила очі. Втома, що осіла в моєму тілі, напевно, ще декілька років тому, теж почала слабнути, звільнюючи мене від своєї отруйної сили. Я відчула себе собою, новою, переродженою істотею. Не знаю, як довго триватиме це ефемерне відчуття свободи, але хотілося, щоб воно було зі мною якнайдовше. Хотілося, щоб час зупинився, а я б змогла перепочити, заповнити душу новими силами.

Трошки поніжившись у ванні, я все ж таки думками повернулася на планету Земля та почала змивати з себе слід занадто важкого дня. Підсушивши волосся рушником, я в нього загорнулася і підійшла до дзеркала, щоб роздивитися свій синець на обличчі. Його вже майже не було помітно, але якщо придивитися, то ще можна побачити жовтуваті контури. Голова в тому місці, звідки тато видрав мені жмут волосся, трішки спухла та боліла. Але загалом я фізично почувала себе нормально.

- Жіночих речей в мене немає, але я тут знайшов свої старі спортивні штани та футболку, - Габріель заглянув у ванну кімнату.

Я обернулася, зніяковівши через таку раптову появу. Габріель повільно ввійшов у кімнату, я помітила в його руках речі. Лише одна думка про те, що я зараз знаходжуся в одній кімнаті з чоловіком, а на моєму тілі є тільки рушники, змусила мої щоки запалати від сорому. Габріель підійшов ближче та поклав речі на полку, що була вмонтована поряд із раковиною.

Раптом стало дуже жарко, мені навіть дихати було важко, нібито хтось вчепився обома руками в мою горлянку. Габріель охопив моє тіло поглядом, я майже шкірою відчула цей погляд. Але долаючи власне зніяковіння, я подивилася Габріелеві прямо у вічі. Він торкнувся розбитими кісточками пальців моєї щоки. Я чомусь згадала нашу першу зустріч, яка відбулася не так давно. Тоді Габріель теж торкався мене, але після цього я ще декілька разів прощалася із власним життям. Через цей спогад мене охопило тремтіння, не хочу, щоб усе це знову повторилося. Воно не повториться. Я дивилася в темні очі Габріеля і бачила в них різноманітні емоції, але жодна з них не була схожа на ті відчуття, що тоді охопили цього чоловіка на моїй кухні.

Габріель обережно схилився до мене, взяв за підборіддя й начебто запитуючи дозволу, поцілував у нижню губу. Гаряча хвиля огорнула мене, занурюючи свідомість у солодкий густий туман. Я не могла забути той наш поцілунок, адже для мене він був першим. Цей новий досвід хотілося повторити, тому я невміло, але щиро почала цілувати Габріеля, притискаючись до нього всім тілом. Його руки схопили мене за талію.

Кров потужними ударами стукала у вухах, а голова почала кружитися, мені навіть здалося, що підлога під ногами загойдалася. Поштовхи серця вже давно збилися, а Всесвіт стрімко стиснувся до розмірів цієї невеличкої ванної кімнати, що відгороджувала нас від проблем та поганих думок. Смак нашого поцілунку практично миттєво палаючим візерунком відбився в моїй пам’яті: гіркий, терпкий та найбажаніший.