Читати книгу - "Заборони для відьми, Велена Солнцева"

-Якщо ти не хочеш зараз же опинитися в спальні некроманта, то ти слухняно, - і він приклав палець до моїх губ, а потім злегка натиснувши провів по них. - А головне мовчки прямуєш за мною.

І схопивши за руку, потяг за собою, дорогою кажучи досить дивні речі:

-У мого діда нав'язлива ідея одружити мене. Перед тим як мене ув'язнили ми на цьому ґрунті сильно посварилися. І якщо так вийшло, і моє особисте життя зруйноване, ти повинна взяти на себе відповідальність.

Я запнулась і мало не впала, але Дар дбайливо притримав мене.

-Це яким чином я змогла зіпсувати твоє особисте життя?

Дракон знову зупинився і уважно дивлячись на мене пояснив як маленькій:

-Все дуже просто, твоє життя та твоє благополуччя для мене завжди будуть на першому місці. А жодна дракониця не визнає такого, саме тому моє особисте життя зруйноване. До того ж ти отримала що хотіла, позбулася домагань Бріара, він тут тебе не дістане, а я позбавлюся вічного ниття діда.

Все звучало настільки просто та логічно що я навіть заслухалася. Ось тільки було одне таке маленьке але:

-А з чого ти взагалі взяв що я за тебе заміж піду?

Дар усміхнувся, навіть не бачачи його обличчя, тому що він ішов попереду і вперто тягнув мене слідом, я відчувала цю його усмішку.

-Ти моя єдина потенційна наречена, а тому раджу змиритися.

Я навіть відкрила рота від подиву, здається я потрапила в пастку з якої просто немає виходу, причому по добрій волі. Сюди не проникне мій домовик, щоб вивести таємними стежками, я відчувала скрізь захищаючу магію, причому такої сили що навіть мураха ззовні не пролізе. І виходить що втікши від одного дурноватого, я потрапила прямо в лапи іншого. На бігу, зовсім не звертаючи уваги на все що мене оточує, голосом що переривається сказала:

-Гомсподарю мій дракон, дозвольте пояснити, я не бажаю ставати вашою дружиною. Та в принципі чиєюсь дружиною.

Дар різко загальмував і я врізалася прямо в його спину. Він розвернувся,  якось дивно дивлячись на мене.

-Назви мене так ще раз.

Я трохи засмутивши перепитала:

-Як?

Він провокаційно посміхнувся:

-Господарем своїм. Мені сподобалося як це звучить.

Ну точно дурко. Витягнувши руку погладила його по голові.

-Зовсім хворобливий, бідолаха.

Його обличчя відразу ж набуло жорсткого виразу, і він вимовив чітко поділяючи кожне слово:

-Повторюю останній раз - мене звуть Дар, я не виношу образ на свою адресу.

Я слухняно кивнула головою:

-Звичайно, пане Дар.

Задоволено кивнувши, він поспішив далі.