Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Сім вечорів 📚 - Українською

Читати книгу - "Сім вечорів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сім вечорів" автора Хорхе Луїс Борхес. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 37
Перейти на сторінку:

та на день святого Йвана[56] —

байдуже, що під словом «пощастило» мається на увазі корабель, байдуже, хто такий граф Арнальдос: ми відчуваємо, що ці рядки могли скластися лише іспанською мовою. Я не в захваті від звучання французької — як на мене, їй бракує повноголосся інших романських мов, але хіба можна думати погано про мову, що дозволила складати такі чудові рядки, як оцей Гюго:

L’hydre-Univers tordant son corps e’caillé d’asters… [57]

Як критикувати мову, без якої ці рядки були б неможливі?

Що ж до англійської, то вона, по-моєму, має той ґандж, що втратила відкриті голосні звуки давньоанглійської мови. А проте вона дала можливість Шекспіру написати такі рядки:

And shake the yoke of inauspicious stars

From this worldweary flesh[58],

що недоладно перекладаються як «стряхнути з нашої стомленої світом плоті гніт зловісних зірок». Іспанською це ніщо, а англійською все. Якби я повинен був обрати мову (хоча немає жодної підстави не обрати їх усі), я обрав би німецьку, яка дає можливість утворювати складні слова (як англійська і навіть краще), має відкриті голосні й напрочуд музична. Що ж до італійської, то тут досить «Божественної комедії».

Немає нічого дивного в тому, що різні мови розточують стільки краси. Мій учитель, видатний іспано-гебрайський поет Рафаель Кансінос-Ассенс склав молитву до Бога з такими словами: «О, Боже, нехай не буде стільки краси»; а Браунінг{124} мовив: «Коли ми почуваємося більш упевненими, відбувається щось — захід сонця, фінал хору в Еврипіда — і ми знову пропали».

Краса підстерігає нас. Якби ми мали чутливість, то відчували б її в поезії усіх мов.

Я повинен був би глибше студіювати східні літератури; я зазирнув у них лише через переклади. Однак я був уражений, приголомшений красою. Приміром, цим рядком перського поета Гафіза{125}: «я лечу, моїм прахом стане те, чим я є». У ньому все вчення про переселення душ: «моїм прахом стане те, чим я є», тобто я відроджуся вдруге в іншому столітті, і я буду Гафізом, поетом». І все це викладено кількома словами, які я прочитав по-англійському, але вони не можуть дуже відрізнятися від перських.

Моїм прахом стане те, чим я є — усе надто просто, щоб це змінювати.

Гадаю, вивчати літератури в історичній послідовності — це помилка, хоча, можливо, для нас (і для мене в тому числі) це єдиний спосіб. У Марселіно Менендеса-і-Пелайо{126}, який, як на мене, був чудовим поетом і кепським критиком, є книга, що має назву «Сто найкращих поезій іспанською мовою». Там ми знаходимо «Про достатки всі думки, і начхати на плітки»[59]. Якщо це одна з найкращих поезій, то які ж тоді не найкращі — запитуємо ми себе. Але в тій же книзі містяться і вірші Кеведо, які я тут навів, і «Епістола» невідомого севільського поета, і ще чимало чарівних поезій. На жаль, немає жодної Менендеса-і-Пелайо, який не включив себе до антології.

Краса присутня скрізь, можливо, в кожній миті нашого життя. Мій друг Рой Бартолом’ю{127}, який прожив кілька років у Персії і переклав безпосередньо з фарсі Омара Хайяма, сказав мені якось те, що я підозрював і раніше: на Сході взагалі ні літературу, ні філософію не вивчають в історичній послідовності. Звідси здивування Дойссена й Макса Мюллера{128}, які не могли визначити хронології авторів. Історія вивчається так, начеб Аристотель дискутує з Бергсоном{129}, Платон із Г’юмом{130}, і все відбувається одночасно.

Я завершу, цитуючи три молитви фінікійських моряків. Коли корабель мав от-от потонути — йдеться про перше сторіччя нашої ери, — вони промовляли якусь із трьох молитов. Одна з них така:

Матір Карфагена, я повертаю весло.

Матір Карфагена — місто Тір{131}, звідки походить Дідона. А далі «я повертаю весло». В цьому є щось неймовірне: фінікієць, який сприймає життя лише як весляр. Він завершив своє життя і повертає весло, щоб після нього веслували інші.

Друга молитва ще більш патетична:

Я сплю, а потім знову веслую.

Людина не сприймає іншої долі; і тут прозирає думка про циклічний час.

І нарешті остання, дуже зворушлива й відмінна від попередніх, бо в ній немає покірливого сприйняття долі; це жест відчаю людини, яка мусить померти, яку судитимуть страшні божества, і вона мовить:

Боги, судіть мене не як бог,

А як людина,

Чиє море я понівечив.

У цих трьох молитвах ми одразу відчуваємо (принаймні я одразу відчуваю) поезію. Естетичне явище в них, а не в бібліотеках чи бібліографіях, чи дослідженнях про численні манускрипти, чи незрозумілих томах.

Я прочитав ці молитви фінікійських моряків в оповіданні Кіплінга «The Manner of Men[60]»,

1 ... 24 25 26 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сім вечорів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сім вечорів"