Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Брандо побачила, що Дельфайєн справді заплющила очі і пішла до скелі. Він був шокований і швидко ступив уперед, щоб схопити її за руку. Будьте уважні, що ви робите?

.

Але те, що він побачив, було парою хитрих очей.

, —

Дельфайн обернувся і подивився на нього з ледь помітною посмішкою. Я хочу бути в нових стосунках і відкинути минуле. Людина, яку я хочу переслідувати, є найвидатнішою людиною у світі, тому я маю викластися на повну...

.

Брандо подивився на її щирі очі і на мить втратив дар мови.

.

Ви завжди викладаєтеся на повну.

Тому не пошкодую. Дельфайн трохи засмутилася, коли не отримала бажаної відповіді, але відразу ж похитала головою. Одного разу я змушу вас погодитися.

Брандо гірко посміхнувся. Чи вважається це ірраціональним?

?

То й що? Емоції спочатку шалені, але мій погляд завжди був ясним.

?

Так, Брандо витріщився на конфліктну дівчину. Вона була фанатичною, але спокійною, честолюбною, але наполегливою в якихось незрозумілих речах. Яка сім'я, яке життя могло б створити такий скарб?

!

Донька прем'єр-міністра засунула пасмо волосся за голову і озирнулася на краєвиди, на які дивилася. Раптом вона сказала: «Після війни між ревенантами і бугами ситуація в Пустелі Чотирьох Царств зовсім інша. Сила Сутінків може тимчасово відступити, і люди нарешті зможуть зітхнути з полегшенням і знову скликати Пустелю Чотирьох Царств. Я чув, що цього разу будуть представлені навіть Токінін і Хазаїр

?

Вона нахилила голову. Отже, куди ви плануєте рухатися далі?

Цього разу я поїду з вами до Сен-Осоль. — відповів Брандо.

.

Дельфайн дуже радісно посміхнувся. Вона тихенько взяла Брандо за руку. Це буде ще одна Священна конференція.

?

Це те, чого ви хочете?

.

Брандо подивився на неї.

?

У чому різниця? Дочка прем'єр-міністра повернула голову, її очі відбивали блакитний колір, ясні і закохані. Я хочу особисто поставити вас у таке становище і завоювати для вас цю корону.

.

Брандо нічого не сказав, але, на диво, не став її спростовувати.

Він дозволив Дельфайну ніжно потримати його за руку. Їхні холодні пальці перепліталися між собою.

Вони обоє міцно трималися за руки і просто мовчали, дивлячись на землю вдалині.

.

Це була остання сцена року Меча.

.

Безмежне зелене поле.

Одягнена в поважну довгу сукню, дочка графа тримала в руці священний меч. Під захистом Лицаря вона обережно вискочила з карети і стала на місце, дивлячись на високі міські ворота.

,

Ампер Сіл, вона ще раз повернулася в це місто за своє життя. Це місто несло в собі занадто багато її спогадів.

Був уже кінець січня, а сезон тільки починав згасати. На березі річки Монібель загони лицарів входили і виходили з міських воріт. Прибуття короля гномів Каліфена та його важкої кавалерії гномів викликало неабиякий переполох, але, на щастя, Бреттон впізнав капітана Лицаря, який прибув взяти на себе відповідальність, і таким чином непорозуміння та конфлікт було вирішено.

.

Звістка про велику перемогу Корвадо вже поширилася по всьому Еруану. Коли Лицар дізнався, що прийшов Король гномів, він шанобливо вклонився останньому, подякувавши йому за праведність.

.

Потім він описав нинішню ситуацію на півдні Бреттону та іншим.

ó

Після битви при Тонігелі союзні війська дворян півночі і півдня фактично зникли. За винятком кількох невдах, які загинули на війні, більшість вирішила здатися в полон. Однак цього разу Її Королівська Високість не пробачила злочинів цим людям, а натомість ув'язнила їх усіх.

, ó .

Таке суворе покарання, природно, викликало сильний опір, але потім народ Тонігеля використав свою силу, щоб дати цим вельможам болісний урок.

Вони дозволили Ранднеру виграти битву і повністю закріпили перемогу у війні на півдні.

Після придушення повстання в Лантонілані, Харуз увійшов в Оффу під конвоєм лицарського полку, щоб повернути Аррек. Три тижні тому третя колона легіону Білого Лева, що дислокувалася поблизу Аррека, почала контратаку, а за тиждень захопила Ампер Сіл.

У цей час Королівський флот атакував графа Сірої гори під командуванням Його Королівської Високості. Ось-ось мала розпочатися битва за повернення півночі, на яку Еруен давно чекав. Здавалося, що королівство, яке довгий час було розділене, нарешті добігло кінця.

, ó ,

На півдні народ Тонігель на чолі з принцесою Грифіною послідовно завоював Магітан і Куркель, а також взяв в облогу важливого міністра під керівництвом герцога Грінуара Мегешке в Бреггсі. Гірський лицар вже присягнув на вірність королівській родині і увійшов до В'єро з Карсука. Хоча вельможі півдня остаточно не здалися, поразка була лише питанням часу.

Коли Лицарський полк Легіону Білого Лева почув цю новину, всі молоді люди раділи. Це було майбутнє королівства — мрія, до якої вони йшли весь цей час. Нарешті в цей момент всі побачили світанок перемоги.

.

Після сьогоднішнього дня Еруан відродиться в полум'ї, відкривши нове королівство.

Всі молоді люди попрощалися з Бреттоном і Манріке, попросивши повернутися в сряди і знову приєднатися до Легіону Білого Лева. Вони тільки й чекали, коли Його Королівська Високість — майбутній король — віддасть наказ і по-справжньому візьме перемогу в свої руки.

Бреттон мовчки дивився на бурхливі хвилі затоки, його груди також переповнювалися емоціями.

.

Від фортеці Рідон до того, як він був маленьким гвардійським капітаном і до сьогодні, він був свідком краху та піднесення цього королівства, свідком боротьби вельмож за владу, тіней мечів та інтриг за лаштунками.

.

І, нарешті, одного дня це стародавнє царство знову побачить світ.

.

Але він розумів, що все це завдяки цій людині.

Як і очікувалося, він похитав головою, Це ще занадто далеко

Все добігає кінця, раптом сказав Манріке.

.

Так.

.

Ніхто не знав, що чекає на нас у майбутньому.

Однак королівство махало рукою на прощання зі своїм минулим. Коли історія і майбутнє перетиналися, новий схід сонця знову піднімався з горизонту.

.

У натовпі Ділфері теж мовчав. Коли вона почула звістку про смерть барона Даля, то побачила, що в її серці немає ні найменшої брижі. Виявилося, що після того, як вона стільки всього пережила, порівняно з тим, що вона бачила і чула за минулий рік, все, що вона пережила, було таким незначним.

.

Вона подивилася на Священний Меч у руці і на мить була приголомшена.

ó

Де той граф Тонігель? — раптом втрутився король гномів Каліфен. Він ніс на