Читати книгу - "Наслідування Христа"

Знай, що прадавній ворог старається всіма силами вмертвити твоє святе бажання і відтягнути тебе від усякої побожної практики, а саме: від почести для святих, від побожного розгадування Моїх мук, від корисних міркувань про гріхи, від пильнування свого серця і від богоугодної постанови в чеснотах вперед поступати.

Він підсуває цілі хмари поганих думок, щоб завдати тобі туги та страху і відвернути від молитви і святого читання.

Йому не до вподоби покірна сповідь, а коли б міг, він не допустив би навіть до Св. Причастя.

Не вір йому і не зважай на нього, як би часто він не наставляв на тебе свої спокусні тенета.

Коли він підсуває тобі погану і нечисту думку, його звинувачуй. Кажи йому так: «Йди геть, нечистий духу! Сором тобі, мерзенний, ти страх поганий, коли таке шепчеш мені на вухо.

Геть забирайся від мене, ти, лукавий зводителю, нічого зі мною не вдієш! Зі мною буде Ісус, мов той хоробрий борець, а ти станеш бентежитися.

Волію радше вмерти і перетерпіти всі муки, ніж тобі потурати.

Мовчи і занімій, вже більше не хочу чути тебе, хоч би ти мав ще більше пакостей придумувати».

Господь моє світло і моє спасіння, кого маю боятися? (Пс. 26, 1).

Хай полки стають проти мене, моє серце не злякається (Пс. 26, 3). Господь моя поміч і моє визволення (Пс. 18, 15).

Борись, як мужній войовник, а коли часом у знемозі впадеш, збирай наново свої сили, більші ніж перше, і вповай на ще більшу благодать Мою, але дуже остерігайся марної певности за себе і гордости.

Бо через це багато людей блукають і нераз попадають у сліпоту майже незцілиму.

Той упадок гордих, що нерозумно на себе вповають, хай буде тобі пересторогою і спонукою до сталої покори.

Господь. Сину, буде корисніше і безпечніше для тебе заховувати ласку побожности, не захоплюватися гордістю, не говорити про неї багато і не надавати їй надто великого значення, але радше маловажити собою і побоюватися того, що її дано тобі як негідному.

Не треба надмір прив'язуватися до того настрою, бо він дуже швидко може перемінитися в щось цілком протилежне.

У стані ласки подумай собі, який ти звичайно нужденний і вбогий без ласки.

Та й не на тому тільки основується поступ у духовному житті, що маєш благодать духовної втіхи, а на тому, що ти покірливо, із самозреченням і терпеливо зносиш її утрату, і в той же час твоя ревність у молитві не холоне і ти зовсім не збираєшся покидати свої і наші справи, які повинен був довести до кінця.

Якщо робиш радо те, що тебе стосується, по своїй добрій волі і розумінню, і зовсім не через охолонення, ані через той неспокій, який ти відчуваєш у серці.

Бо є багато таких людей, що зразу ж непокояться або опускаються, коли їм щось не поведеться.

Та не завжди в руках чоловіка його дорога, бо то Боже діло давати втіху, коли хоче, скільки хоче і кому хоче на власний розсуд, і більш нічиє.

Деякі необачні навіть за ласкою побожности погубили себе самих: вони ж бо хотіли зробити щось більше, ніж могли, але не брали до уваги слабкости своїх сил і йшли більше за потягом власного серця, ніж за тверезим розумом.

І тому, що вони наважилися на щось більше, ніж це було Богові миле, то швидко втратили благодать.

Ті, що хотіли на небі звити собі гніздечка, залишилися безрадними і стали немічними, щоб у покорі і зубожінні вчитися не на своїх крилах ширяти, а вповати на Мою опіку.

Ті, що є ще тільки новиками і недосвідченими на господній дорозі, дадуть легко ошукати і обманути себе, якщо не керуються радою знавців.

Коли ж вони воліють діяти радше на власний розсуд, ніж вірити більш досвідченим, їх чекає непевний кінець, якщо, звичайно, не захочуть відмовитись від своїх намірів.

Рідко коли даються покірно керувати собою такі, що вважають себе дуже мудрими.

Краще бути менш мудрим, а покірним, і краще мале знання, ніж великі скарби наук із пустим високодумством.

Краще тобі мати менше, ніж багацько, щоб не загордитися.

Не дуже розумно робить той, хто повністю віддається радості, бо забуває про свою первісну нужду і про той чистісінький страх Господній і боїться втратити ту ласку, що йому дано.

І той також не дуже мудро поступає, хто в хвилю прикрости чи якоїсь тяготи попадає в надмірну розпуку, а не вповає на Мене так вірно і щиро, як повинен.

Хто хоче у своєму спокої бути дуже безпечним, того часто в хвилі боротьби застаємо в стані надмірно великого пригноблення і тривоги.

Якщо б ти зумів завжди бути покірним і поміркованим у серці, добре володіти і керувати своїм серцем, то не попадав би так хутко в небезпеку і гріх.

Добра рада на це така: щоб ти тоді, як одержиш духа ревности, думав про те, що з тобою станеться, коли це світло померкне.

А коли так і станеться, пригадай собі, що знову може вернутися те світло, яке я на хвилю забрав від тебе тобі на пересторогу, а собі на славу.

Таке досвідчування нераз буває корисніше для тебе, ніж коли б тобі, за твоїм бажанням, завжди добре велося.

Бо заслуги треба вимірювати не тим, як