Читати книгу - "Наслідування Христа"

А тим, як міцно стоїш у правдивій покорі і як серце твоє налите любов'ю Божою: чи ти постійно всіма силами шукаєш тільки слави Божої, чи себе за ніщо маєш і справді собою погорджуєш та чи миліше тобі, коли інші люди також зневажають і принижують тебе, ніж коли шанують.

Слуга. Хоч я порох і попіл, але хочу говорити до Господа мого (Бут. 18, 27).

Коли стану забагато цінити себе, тоді Ти є проти мене, а мої гріхи дають правдиве свідчення про мене, і я не можу заперечити.

Але коли я буду маловажити собою і за ніщо себе мати, коли зовсім перестану дорожити собою і пізнаю, що я насправді порох, тоді Твоя благодать прихилиться до мене, а Твоє світло завітає до мого серця і вся моя важність, хоч би й найменша, потоне в низькодолі моєї нікчемности і щезне навіки.

Отак Ти показуєш мені, що я є, чим я був і звідкіля взявся: бо я є ніщо, але того не знав.

Коли я полишений на власні сили, ось тоді я є ніщо, наскрізь немічний.

Але коли нараз зглянешся на мене, я одразу ж поновлююся в силах, і нова радість обіймає мене.

І дивне чудо, що так швидко мене піднімаєш і так ласкаво пригортаєш до себе, коли ж мій власний тягар постійно тягне мене вниз.

Це чинить Твоя любов, яка перша, навіть коли я того не заслужив, приходить до мене і допомагає у стількох потребах: вона стереже мене від тяжких небезпек і, правду сказати, рятує від безлічі нещасть.

Бо через безпутню любов до себе я погубив себе, а коли почав тільки Тебе єдиного шукати і щиро любити, то знайшов одночасно і себе, і Тебе, і тоді з любови до Тебе я ще глибше почав собою маловажити.

Бо Ти, Найсолодший, поводишся зі мною над усі мої заслуги, і навіть ласкавіше, ніж я смію сподіватися або просити.

Будь благословен, Боже мій! І хоч я негідний всякого добра, та Твоя великодушність і безмежна доброта ніколи не перестає чинити добро навіть тим, що невдячні і геть відвернулися від Тебе.

Навертай нас до себе, щоб ми стали вдячними, покірними та побожними, бо Ти — наше спасіння, наша сила і наша потуга.

Господь. Сину, Я повинен стати твоєю найвищою і останньою ціллю, якщо справді бажаєш бути щасливим.

Від цього наміру стало чистим твоє серце, яке нераз криво прихилялося до себе і до створінь.

Бо коли ти в якійсь речі шукаєш себе самого, то зразу ж сам у собі знемагаєшся і в'янеш.

Тому-то шукай у всьому перш за все Мене, бо Я є Той, хто все те дав.

Так сприймай кожну річ, як вона походить із найвищого Добра, і тому-то все треба звертати до Мене, як до її власного початку.

З Мене, мов із живого джерела, черпає живущу воду і малий, і великий, і вбогий, і багатий — а котрі служать Мені добровільно й радо, дістануть благодать за благодать.

А хто хоче похвалитися чимось іншим, а не Мною, або втішатися якимось іншим добром, той правдивої радости не зазнає і дасть своєму серцю волю, але превсякі перепони стануть непокоїти його.

Таким чином не смієш приписувати собі нічого, що добре, а також ніякій людині не присвоюй якоїсь чесноти, але все те здавай на Бога — без нього людина нічого не має.

Я все дав і хочу, щоб все повернули Мені назад, і конечно домагаюся подяки.

Оце та правда, що проганяє всяку пусту хвальбу.

А коли небесна благодать і правдива любов завітає до тебе, тоді не буде вже ні заздрости, ні вузькоглядности й самолюбство не опанує тобою.

Бо любов Божа все перемагає і піднімає вгору всі сили душі.

Якщо ти справді мудрий, то в Мені єдиному будеш радуватися, на Мене єдиного вповати, бо ніхто не є добрий, тільки один Бог (Лк. 18,19). Хвала Йому над усе і во всім благословення!

Слуга. Тепер знову, Господи, хочу з Тобою розмовляти; не буду мовчати, а промовлю до вух Бога мого. Господа мого і Володаря мого, котрий є на висотах.

О, яка велика сила Твоєї, Господи, солодкої радости, яку Ти заховав для тих, що Тебе бояться! (Пс. 30, 20).

А чим то Ти єси для тих, що люблять Тебе? Чим для тих, що всім серцем Тобі служать?

Справді, невимовна солодкість оглядання Твого, яким Ти щедро нагороджуєш тих, що люблять Тебе.

Свою солодку любов найбільше виявив єси мені тим, що створив мене на світ, якщо ж часом я задалеко від Тебе блукав, Ти привертав мене назад до себе, щоб я Тобі служив, та ще й наказав, щоб я Тебе любив.

О, джерело віковічної любови! Що я маю про Тебе казати?

Як я можу Тебе забути, коли зволив