Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

— Добре, — усміхнувся Сандр і зробив, як я просила.

— Закрийте очі. А тепер, що б не сталося, не витягуйте ці штуки, — і я засунула обидва навушники у вуха герцога. Він скривився, але я швидко приклала свій палець до його губ: — Ш-ш-ш, ви обіцяли.

А потім я включила її: "I will always love you".

Герцог відразу розплющив очі, проте я швидко прикрила їх своєю долонькою та, поклавши руки йому на плечі, обережно, чітко стежачи за еквалайзером плейлиста, повела.

Коли пісня дограла, мені залишилося тільки бачно вийняти навушники та вислизнути з обіймів.

— Яна, ви остаточно зіпсували герцога, — шепнув мені на вухо Йоган, поки герцог тряс головою та намагався прийти до тями. — Що ви з ним зробили?

— Жити буде, — весело підморгнула я у відповідь.

Тільки сівши назад за стіл, я помітила, що абсолютно всі очі присутніх були звернені на нас. Хоч і сиділи слуги герцога в дальньому кутку, але бачити вони нас бачили й реакцію свого пана теж помітили. А ось пісню не чули. Хі-хі.

— Леді Яніна, — герцог, трохи хитаючись, повернувся за стіл. — Що це було?

— And I will always love you, — півголосом заспівала я знамениті рядки. — Що — сказати не можу, можу тільки повторити.

— Не треба! — Сандр різко виставив уперед долоню.

Я засміялася, Бас підняв голову та здивовано глянув на мене.

— Ви недооцінюєте любов, Ваша Світлість, — я запустила пальці в густе хутро, масажуючи потилицю Басу, той мені відразу відповів гучним мурчанням. — Втім, сумніваюся, що ви взагалі знайомі з нею.

— Яна? — Йоган здивовано глянув на мене, тож я зрозуміла, що настав час закруглятися, поки не наробила дурниць.

— Ви маєте рацію, граф, — посміхнулася я. — Прошу вибачити мені, панове, я трохи втомилася з дороги. Йоган, проводите мене?

— Я вас проведу, — герцог почав підійматися, але я перервала його.

— Боюся, що сьогодні ваша психіка не витримає ще одного випробування. Вибачте, Ваша Світлість, ви просто не знаєте, хто я, — я посміхнулася, дивлячись на те, як вкотре розгубився герцог, і знов повернулася до графа. — Граф, прошу вас. Я хочу дещо передати вашій дружині. Бас, ходімо.

Щойно ми зайшли до виділеної мені кімнати, Йоган накинувся на мене:

— Яна, поясніть мені, що тут відбувається?

— Зачекайте, Йоган, — я прислухалася, чи не підслуховує нас хтось під дверима. — Спочатку скажіть мені, що вам казав Сандр. Як він пояснив свою появу та що взагалі розповідав?

— Це якийсь жах, — граф плюхнувся в крісло. — Того вечора він увірвався в замок, кричачи, що у нас знаходиться його власність. Нічого не пояснюючи, притягнув дивну стару, а вона привела його до вас.

— Це мені зрозуміло, далі.

— Далі на замок напали якісь мерзенні потвори та забрали вас.

— Еги, слуги Духа лісу, — пояснила я.

— Потім почалося найжахливіше. Герцог нічого не пояснював. У нього документ із королівським підписом та печаткою, що дає йому необмежені повноваження. За фактом, зараз будь-яке його слово — це слово короля! Мені довелося розповісти про все, що я знаю. Вибачте мені, Яна.

— Не варто вибачень, я не просила вас приховувати що-небудь. Що було далі?

— У замку влаштували справжній штаб із ваших пошуків. Я навіть припустити не міг, скільки людей до ​​цього залучено. Випадково ми дізналися про відьму на Сердовому кряжі, тож ось ми тут, — граф розгублено розвів руки.

— Зрозуміло, — я замислилась.

— Яна, я жодного разу не питав вас, хто ви.

— Я Джерело, — різко обірвала я графа. — Не знаю, яким чином, але я даю сили всьому живому, а, судячи з того, що сьогодні запрацював мій телефон, можливо, навіть і не живому теж.

Граф ошелешено глянув на мене.

— То це ви зробили! — вигукнув він.

— Що зробила? — я незрозуміло дивилася на Йогана.

Що він має на увазі?

— Марі вагітна.

— Вітаю, — тільки й змогла видати я.

— Спасибі, — не менш розсіяно відповів Йоган, але, схаменувшись, продовжив. — Яна, герцог не відпустить вас.

— Я знаю, — я сумно усміхнулася. — Йоган, ви ж хочете знати, що я зробила з ним? — граф кивнув. — Коли герцог запитав, що я роблю, я бажала вам з Марі кохання та щастя, — я дістала телефон. — Заплющте очі та не ворушіться. Те, що ви зараз почуєте, є моїм побажанням для вас з Марі.

Йоган продовжував сидіти із заплющеними очима, хоча навушники я давно витягла.

— Я не знаю цієї мови, — нарешті пошепки сказав він, — але це найпрекрасніше, що я чув у своєму житті.

— Так звучить кохання, — з моїх вій зірвалася зрадлива сльоза.

— Ви плачете? Яна, але чому? — Йоган кинувся до мене, але я жестом зупинила його.

— Бережіть Марі, Йоган. Немає нічого гіршого за зламані крила.