Читати книгу - "Спомини"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Покрийому (діял.) — тайкома.
(обратно) 325Василь Лаба (1887–1976) — священик-капелан, доктор богослов’я, дійсний член НТШ. Родом із с. Бертишів Бібрського повіту. Філософську та богословську освіту здобував у Львові, Інсбруку, Відні та Фрайбурзі, висвячений на священика у 1912 p., у роки Першої світової війни був польовим капеланом австрійської армії (1914–1918) та духівником УГА (1918–1919). У міжвоєнні роки провадив душпастирську та наукову діяльність. У 1926–1932 pp. був віце-ректором Львівської семінарії, а з 1928 р. викладав також у Богословській академії. У 1932 р. став крилошанином митрополичої капітули. У 1943–1944 — головний капелан (в ранзі майора) стрілецької дивізії “Галичина” та куреня “Леви” в УПА. У 1945 р. емігрував на Захід, став засновником і ректором Української духовної семінарії у Гіршберґу в Німеччині (згодом перенесена до Кулемборґа в Голландії), з 1950 — генеральний вікарій Едмонтонської єпархії в Канаді. З 1964 — проректор УКУ в Римі. Помер в Едмонтоні (Канада) 10 листопада 1976 р. Залишив понад 200 наукових досліджень, у тому числі про митрополитів Андрея Шептицького та Йосифа Сліпого: “Заслуги Митрополита Андрея перед українською богословською наукою” (Логос, т. 6) “Митрополит Йосиф Сліпий як науковець і науковий організатор” (Логос, т. 9), “Великий Митрополит Андрей: Його життя і заслуги” (Рим 1965). Йосиф Сліпий високо цінував Василя Лабу як душпастиря та богослова і був з ним у товариських стосунках.
(обратно) 326Степан Рудь (1883–1963) — священик та церковний діяч, родом з Львівщини, з селянської родини. Богословську освіту здобув у Львівському університеті, рукоположений у 1909 p., душпастирював у Мізуні Долинського повіту (1917–1923) та Закомар’я Золочівського повіту (1923–1925). У 1924–1939 — духівник Львівської семінарії, викладач літургіки та церковного співу в семінарії, а згодом у Богословській академії, референт літургійних справ у Львівській митрополичій консисторії. У 1940 р. був іменований крилошанином Львівської капітули і покинув викладацьку роботу. В грудні 1949 р. висланий у м. Балей Чітинської обл., де перебував до 1956. Повернувшись із заслання, жив у Львові (вул. Бойченка, 17), душпастирював та готував кандидатів до священства. Як особа, довкола якої гуртувалися греко-католицькі священики та монахи, став головним об’єктом агентурної справи “Рифи”, що проводилася управлінням КДБ при Раді Міністрів УРСР у Львівській обл. Під тиском КДБ у 1958 р. змушений був виїхати зі Львова у рідне с. Павлів Радехівського p-ну, де жив з братом і сестрою. Помер у Павлові в 1963 р.
(обратно) 327Олександр Ковальський (1885-після 1945?) — священик Львівської архиєпархії, прелат і крилошанин, висвячений у 1909 р. У 1909–1910 pp. служив сотрудником у с. Щирець і працював катехитом у Львові, у 1910 р. був сотрудником у церкві свв. Петра і Павла у Львові, у 1911–1914 — військовим капеланом у Львові та Тіролі. В 1916 р. іменований крилошанином Станиславівської капітули, у 1919 — нагороджений крилошанськими відзнаками та призначений тюремним капеланом у Львові та завідателем парохії в с. Домажир Яворівського p-ну, з 1922 — член митрополичої консисторії, крилошанин Львівської капітули, у 1924 р. призначений душпастирем у Психіятричному інституті у Львові на Кульпаркові, у 1938–1945 pp. був канцлером Львівської капітули (особова справа: ЦДІАЛ, ф. 201, сп. 1в, спр. 423а). У квітні 1945 р. заарештований та виселений (очевидно, на Сибір). Дата й місце смерти невідомі.
(обратно) 328Олександр Малиновський (1889–1957) — священик, родом із Золочівщини. Гімназію закінчив у Перемишлі, юридичні та богословські студії здобував у Львові. Висвячений у 1924 p., служив сотрудником у церкві св. Юра у Львові, у 1926–1937 — префект, згодом віце-ректор Львівської семінарії, з 1940 — заступник апостольського адміністратора Лемківщини о. Якова Медвецького, після смерти якого був сам призначений адміністратором та митратом (до 1946). У 1946–1950 — ректор Української католицької семінарії у Гіршберзі в Німеччині (згодом перенесена до Кулемборґа в Голландії), з 1950 — генеральний вікарій апостольського візитатора для Великобританії та Ірландії Івана Бучка, з 1954 — домашній прелат папи Пія XII. Помер у 1957 у Брадфорді (Англія).
(обратно) 329Михайло-Роман Яцковський (1864–1932) — неодружений священик Львівської архиєпархії, родом з Голоска Великого біля Львова. Закінчив Академічну гімназію та духовну семінарію у Львові, висвячений у 1891 p., у 1892–1895 pp. був домашнім капеланом митрополита Сильвестра Сембратовича, у 1897–1903 — префектом семінарії у Львові, у 1897–1899 — катехитом школи для дівчат, яку провадили сестри-бенедиктинки латинського обряду, з 1898 — заступником віце-ректора духовної семінарії у Львові, у 1903–1905 — прокуратором у Римі, з 1900 — членом, а з 1905 — канцлером Львівської митрополичої консисторії. У 1918 р. був депортований, у 1919 — номінований крилошанином Львівської митрополичої капітули. Помер у Львові 16 січня 1932 р. (особова справа: ЦДІАЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 1033).
(обратно) 330Теофіл Бобикевич (1864–1929) — священик Львівської архиєпархії, висвячений у 1891 р. Спочатку душпастирював у селах Нараїв, Сівка Войнилівська, Ілемня-Гозіїв, а в 1895–1918 — у Львівському архикатедральному соборі св. Юра; у 1905–1910 та у 1919–1929 pp. був референтом митрополичої консисторії, у 1906–1918 — капеланом жіночої тюрми у Львові, у 1918 — номінований крилошанином Львівської митрополичої капітули. Помер у Львові 8 березня 1929 р.
(обратно) 331Єпіфаній (Василь) Теодорович, ЧСВВ (1881–1958) — священик, василіянин, родом із с. Іваниківці біля Станиславова, із священичої родини. У 1898 р. вступив до василіянського монастиря. Після рукоположення в 1908 р. редагував журнал “Місіонар” у Жовкві (1908–1912), написав
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.
