Читати книгу - "Тригер, Іванна Желізна, Zhelizna"

Ця тиша була сильніше, ніж будь-які слова.

— Скажи хоч щось, — я не могла більше терпіти. Мій голос тріснув, сльози навернулися на очі.

Ейрі лише подивився на мене з тією ж безпристрасністю, яку я ненавиділа і водночас боялася.

— Що ти хочеш почути? — запитав він тихо.

Це питання зламало мене. Я відчула, як у грудях щось рветься, розсипається на частини.

— Нічого, — сльози вже бігли по щоках. — Я нічого більше не хочу чути від тебе.

Його погляд знову затримався на мені, але Ейрі не зробив жодного кроку. Я опустила голову, притискаючи долоні до обличчя, щоб приховати розпач.

А Ейрі просто стояв. Стояв, мовчав і дивився.

І в ту мить я зрозуміла: я більше навіть не могла глянути в його бік. Бо кожен його погляд – це лише нагадування про те, як легко Ейрі може відвернутися від мене.