Читати книгу - "Марсіянин"

Поряд з ним сидів Брюс Нґ, директор ЛРР. Він прилетів у Г’юстон із Пасадени саме заради цієї зустрічі. Ніколи не марнуючи часу, Ин затято торохкотів клавішами свого лептопа. Дивлячись на синці у нього під очима, Майнді подумки спиталась, як сильно він себе переобтяжує?

Мітч Гендерсон, летунський керівник Аресу 3, хитався вперед-назад на своєму стільці, а у вусі у нього був вставлений бездротовий навушник, який постійно передавав поточні перемовляння із центру керування польотами. Гендерсон був не на чергуванні, але завжди був у курсі подій.

Енні Монтроз увійшла до конференц-зали, на ходу набираючи текстове повідомлення. Не зводячи очей з телефону, вона вправно пройшла залою, огинаючи людей і стільці, і сіла на своє робоче місце. Побачивши керівника відділу зі зв’язків із громадськістю, Майнді відчула, як її шпигнула заздрість. Саме такою вона і мріяла бути: впевненою, успішною, вродливою і шанованою в НАСА.

- Як я був сьогодні? - спитав Венкат.

- Е-е-е, - сказала Енні. - Не варто говорити щось на зразок “Повернемо його додому живим.” Це нагадує людям про те, що він може померти.

- Гадаєте, вони забудуть про це?

- Ви спитались моєї думки. Не подобається? Ідіть у дупу.

- Ви така ніжна квітка, Енні. Як сталось, що ви стали керівником НАСА зі зв’язків з громадськістю?

- Гімна-з-два я знаю, - відказала Енні.

- Наріде, - сказав Брюс Нґ. - Меня треба встигнути на літак назад до Ел-Ей за три години. Теді прийде чи як?

- Досить скиглити, Брюсе, - сказала Енні. - Ніхто з нас не хоче тут бути.

- Отже, - сказав Мітч Гендерсон, - ще раз, хто ти така?

- М-м-м, - сказала Майнді. - Я Майнді Парк. Працюю у СупЗв’язі.

- Ти керівник чи що?

- Ні, я просто працюю у СупЗв’язі. Я - ніхто.

Венкат зиркнув на Мітча.

- Я призначив її пильнувати Уотні. Вона забезпечує нас зображеннями.

- Хм… - сказав Мітч. - Не керівник СупЗв’язу?

- У Боба досить справ окрім Марса. Майнді керує усіма марсіянськими супутниками і тримає їх націленими на Марка.

- Чому Майнді? - спитав Мітч.

- Вона першою помітила, що він живий.

- Її підвищили, бо вона опинилась у потрібному місці, коли надійшли зображення?

- Ні, - спохмурнів Венкат, - її підвищили, бо зрозуміла, що він живий. Припини поводитись як осел. Через тебе вона почувається зле.

Мітч поглянув на Майнді.

- Даруйте.

Майнді втупилась у стіл і спромоглась витиснути: “Угу.”

У кімнату ввійшов Теді.

- Вибачте за запізнення. Починаймо, - він зайняв своє місце. - Венкате, який статус Уотні?

- Живий і здоровий, - сказав Венкат. - Ніяких змін з часу мого ранкового е-листа.

- Як щодо РІТЕГа? Громадськість вже знає про нього? - спитав Теді.

Енні подалася вперед.

- Поки що усе гаразд, - сказала вона. - Зображення громадські, але ми не повинні повідомляти про наші висновки. Ніхто ще не здогадався.

- Чому він його викопав?

- Заради тепла, гадаю, - сказав Венкат. - Він хоче зробити ровер здатним на довгі подорожі. Той використовує багато енергії для опалення. А РІТЕГ може зігрівати внутрішній простір не користуючись електрикою із батареї. Насправді, це хороша ідея.

- Наскільки це небезпечно? - спитав Теді.

- Поки корпус не пошкоджено, це цілком безпечно. Навіть якщо він розколеться, з Марком все буде гаразд, якщо гранули не зруйновані. Та якщо гранули руйнуються, він - мрець.

- Сподіваймося, що цього не станеться, - сказав Теді. - ЛРР, як просуваються роботи щодо МПЧ?

- Ми знайшли рішення вже давно, - сказав Брюс. - А ви відкинули його.

- Брюсе, - застеріг Теді.

Брюс зітхнув.

- МПЧ не призначений для зльотів і латеральних перельотів. Закачування додаткового палива не допоможе. Потрібен більший двигун, а у нас немає часу, щоб його розробити. Тому маємо полегшити МПЧ. У нас є одна ідея. МПЧ може лишитись зі звичайною своєю вагою для головної посадки. Якщо ми зробимо тепловий щиті зовнішній корпус зйомними, вони могли б скинути багато ваги після примарсення на Аресі 3, і отримати легший човен для траверсування до Аресу 4. Ми наразі перевіряємо числа.

- Тримайте мене у курсі, - сказав Теді. Він повернувся до Майнді. - Місс Парк. Вітаю у найвищій лізі.

- Сер, - сказала Майнді.

- Яка найбільша прогалина нині у огляді справ Уотні?

- М-м-м, - сказала Майнді. - Щосорок одну годину у нас 17-тихвилинна прогалина. Такі вже орбіти.

- Ви дали швидку відповідь, - сказав Теді. - Добре.

- Дякую, сер.

- Я хочу, щоб прогалину зменшили до чотирьох хвилин, - сказав Теді. - Дозволяю вам повний контроль над траекторіями супутників і налаштуваннями орбіт. Виконайте це.

- Так, сер,