Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Та сама я 📚 - Українською

Читати книгу - "Та сама я"

806
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Та сама я" автора Джоджо Мойєс. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 30
Перейти на сторінку:
ти поїхала, він узагалі закрився в собі.

– А ти як?

– Ай. Я в порядку.

Його слова прозвучали просто, але в моєму серці щось тьохнуло.

– Це не назавжди, – сказала я, коли ми зупинилися.

– Я знаю.

– До того ж на нас чекають неймовірні вихідні!

– Що ти вже придумала?

– Гм, нічого такого. Здебільшого це ти роздягаєшся. Потім вечеря. Потім ти знов роздягаєшся. Можливо, прогулянка Центральним парком та інша туристична банальщина типу поїздки на поромі до Стейтен-Айленду, також Таймс-сквер, а ще шопінг в Іст-Вілледжі, а потім – смачнюча їжа, приправлена роздягненим тобою.

Він широко всміхнувся:

– А ти роздягатимешся чи це стосується тільки мене?

– О, звісно, це пропозиція «два в одному». – Я поклала голову йому на плече. – Чесне слово, я б так хотіла, щоб ти подивився, де я працюю. Можливо, познайомився б із Натаном та Ашоком і всіма іншими. Містер і місіс Ґопнік поїдуть із міста, тож із ними ти, мабуть, не зустрінешся, але принаймні матимеш уявлення про те, як я тепер живу.

Він зупинився й повернув мене обличчям до себе.

– Лу. Мені начхати, що ми робимо, поки ти зі мною. – Промовивши це, він трохи почервонів, немов і сам здивувався своїм словам.

– Це дуже романтично, містере Філдінг.

– Ось що я тобі скажу. Якщо ми збираємося сьогодні роздягатися, я маю терміново щось з’їсти. Де тут можна роздобути якоїсь їжі?

Ми проходили повз Радіо-сіті-мьюзік-хол, оточений височезними офісними будівлями.

– Я бачу кав’ярню, – мовила я.

– Ой, ні, – мовив він, плескаючи у долоні. – Ось мій хлопчик. Справжній нью-йоркський фургон швидкого харчування! – Він указав на один із усюдисущих фургонів, на котрому висіла табличка «буріто на будь-який смак». – Готуємо буріто за вашим рецептом! – Я дочекалася, поки він замовив собі величезне буріто, що пахло гарячим сиром та жирним м’ясом невідомого походження. – Ми ж сьогодні все одно не збиралися нікуди йти, так? – Він широко розкрив рота, щоб укусити свій обід.

Я не втрималася і розсміялася:

– Будь-що, аби тільки ти не заснув. Хоча, здається, від цього буріто можна впасти в харчову кому.

– Матінко, як це смачно. Хочеш укусити?

Відверто кажучи, я хотіла. Але на мені була гарна спідня білизна, і я не хотіла, щоб мої пухкі боки псували усю картину. Тому я терпляче дочекалася, поки він завершить трапезу, голосно обсмокче пальці й викине серветку до смітника. Він зітхнув зі щирим задоволенням.

– Гаразд, – мовив він, взявши мене за руку. Раптом у мене з’явилося блаженне відчуття спокою. – Що стосується оголення.



Ми мовчки вирушили назад до готелю. Мені більше не було ніяково, і часу та відстані вже не існувало. Мені більше не хотілося говорити. Мені просто хотілося відчути дотик його шкіри. Хотілося належати тільки йому, повністю й цілком. Ми попрямували вниз Шостою авеню, повз Рокфеллер-центр, і я вже не помічала туристів, що траплялися нам на шляху. Здавалося, мене захищала невидима бульбашка у вигляді теплої руки, що обіймала мої плечі. Кожен його рух здавався мені важким. У мене ледь не перехоплювало дух. Я мимоволі подумала, що готова постійно жити в розлуці, якщо кожна зустріч буде такою приємною.

Ми ледве встигли увійти до ліфта, коли він повернув мене й притиснув до себе. Ми поцілувалися, і я розтанула, забувши про все на світі, – кров так пульсувала в моїх вухах, що я не почула, як відчинилися двері ліфта. Ми, хитаючись, вийшли.

– Штука для дверей, – мовив він, гарячково мацаючи кишені. – Штука для дверей! Куди я її подів?

– Ось, – мовила я, діставши ключі з задньої кишені.

– Дякувати Богові, – мовив він, захряснувши за нами двері. – Ти й гадки не маєш, як довго я про це мріяв, – прошепотів він мені у вухо.



Уже за дві хвилини я лежала на бордовому покривалі. Поки піт сохнув на моїй шкірі, я мимоволі подумала, чи зіпсую я атмосферу, якщо просто зараз вдягну трусики. Незважаючи на те, що блощиць я не знайшла, було в цьому покривалі щось таке, від чого мені хотілося відгородитися, принаймні поки я гола.

Десь поряд я почула голос Сема.

– Пробач, – пробурмотів він. – Я знав, що буду радий тебе бачити, але не настільки.

– Усе гаразд, – мовила я, повернувшись до нього обличчям. Він охопив мене обома руками так, що я не могла рухатися. Я ніколи не розуміла жінок, котрі кажуть, що відчувають себе в безпеці зі своїм чоловіком, але саме так я почувалася із Семом. Його напівзаплющені очі наполегливо боролися зі сном. Я подумки прикинула, що в Англії зараз приблизно третя ночі. Він ніжно поцілував мене в ніс.

– Дай мені двадцять хвилин, і я буду знов готовий.

Я легко провела пальцем по його обличчю, уздовж його губ, а потім посунулася, щоб він укрив нас обох ковдрою. Я закинула на нього ногу, щоб торкатися його кожним сантиметром свого тіла. Навіть це розпалило в мені бажання. Не знаю, що саме в Семі примушувало мене так змінюватися, але я постійно відчувала голод, безупинно. Я навіть не впевнена, чи могла б торкнутися його шкіри, не відчуваючи інстинктивний потяг до нього. Мені достатньо було лише поглянути на його плечі, на його масивні руки, на по-дитячому м’яке темне волосся в місці, де його шия переходила у голову, щоб умить відчути жагу.

– Я люблю тебе, Луїзо Кларк, – м’яко мовив він.

– Кажеш, двадцять хвилин? – з усмішкою відповіла я, міцніше обійнявши його. Незабаром він, немов у прірву, провалився в глибокий сон. Я довго дивилася на нього, гадаючи, чи можна його розбудити і як саме це зробити, але потім пригадала, яка втомлена була сама, коли тільки-но прилетіла. Тоді я подумала про те, що до поїздки він ще й відпрацював тиждень дванадцятигодинних змін. До того ж на нас чекає цілих три дні разом. Зітхнувши, я відпустила його й відкинулася на спину. Стемніло, і лиш далекі звуки вулиці доносилися з-за вікна. Мене сповнювало мільйон почуттів, і я насторожилася, віднайшовши в собі розчарування.

«Стоп», – твердо мовила я собі. Мої очікування на ці вихідні були надто високі – зустрівшись із реальністю, вони впали, немов суфле при контакті з повітрям. Він поряд, ми знов разом, і вже через декілька годин ми знов будемо разом. «Засинай, Кларк», – вмовляла я себе. Я обгорнула його руку навколо себе, вдихаючи аромат його теплої шкіри. І заплющила очі.



Півтори години після

1 ... 26 27 28 ... 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Та сама я», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Та сама я"