Читати книгу - "Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська"

Тепер їй зрозуміло було де собака зарита, а від цього трохи відлягло, перевівши незваного нічного гостя в розряд настирної комахи, яка подзижчить, але згодом полетить далі. Їй завжди було все одно, що про неї подумають придворні, а раз наступник Прайма так сильно переживав за свою примарну спроможність, то нехай тішиться, аби тільки, і правда, не ліз до неї в ліжко.

- Будеш виходити, зачини за собою двері.

- А можна, я залишуся на ніч? Твоє ліжко таке м’яке.

- Ну, якщо хочеш отримати ще одну травму на своєму тілі – не буду наполягати на іншому.