Читати книгу - "Це не моя справа"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Це — один із найудатніших злодіїв у своїй сфері й відсидів уже кілька термінів за викрадення коштовностей. Чи пам’ятаєте ви Коррідана? Саме він вів тоді цю справу. Ми висміяли його в пресі. У нас його ніхто не любить. Він страшенно самовпевнений, і ми подумали, що це непогана нагода покепкувати з нього. З самого початку він підозрював Джейкобі, але той мав таке залізне алібі, що Коррідан утратив будь-яку надію приперти його до стіни.
— І що то було за алібі?
— Він заявив, що усю ніч грав у покер в клубі «Блакить». Усі офіціанти і гардеробник одноголосно заявили, що бачили його в клубі. Джек Бредлі та кілька інших картярів заприсяглися, що Джейкобі грав з ними всю ніч. Зауважте, що жодного з тих очевидців не можна назвати надійним свідком, але всіх разом їх було так багато, що в поліції визнали, що жоден суд не прийме таку справу до розгляду, тож вони облишили Джейкобі в спокої і зайнялися пошуками іншого.
— І що — безуспішно?
— Атож. Бо то таки був Джейкобі. Коррідан заявив, що це його не надто турбує, бо рано чи пізно злочинці спробують позбутися награбованого, а в нього є детальний опис кожної з викрадених речей. Щойно така річ потрапить на ринок, як він тут же ухопиться за неї.
— Чув, як він таке казав, — буркнув я. — І що, ухопився?
Ульман вишкірився.
— Ні. Жодна з коштовностей поки що так і не з’явилася на ринку. Звісно ж, ще є час — якщо колекція досі не була вивезена за кордон контрабандою. Одного дня все це знову може виплисти назовні, і справа вдруге прикрасить перші шпальти газет. Боюся, річ у тому, що Коррідан занадто самовпевнений, а злочинці — надто досвідчені.
— І що сталося з Джейкобі?
— Його вбили. Через місяць після пограбування його знайшли в глухій вуличці з кулею в серці. Ніхто не чув пострілу. В поліції вважають, що його вбили в приміщенні, а потім викинули тіло з машини. Їм нічого не відомо про вбивцю, а тому я маю сумніви, що вони коли-небудь його знайдуть. Ця справа не викликала би значного розголосу, якби в черевикові Джейкобі не знайшли один із перснів Алленбі. Вони знову допитали Бредлі, але нічого не змогли з нього витягти. Так ця справа і зависла, й поліція ні на йоту не просунулась у її розкритті.
— І жодних зачіпок?
Ульман витяг сигарету і закурив.
— Був один важливий доказ, але він їх нікуди не привів. Куля, якою було вбито Джейкобі, мала специфічну насічку. В поліції вважають, що за нею легко можна віднайти зброю, з якої стріляли. Експерти з балістики стверджують, що куля випущена з німецького пістолета марки «люґер», і певний час в поліції навіть підозрювали в причетності до вбивства одного з американських офіцерів.
Я умить згадав «люґер», якого знайшов у помешканні Нетти. Його міг подарувати їй американський військовослужбовець. Чи не та то зброя, з якої вбито Джейкобі?
— Вони знайшли пістолет? — поцікавився я.
— Ні. І, гадаю, ніколи не знайдуть. На мою думку, в пограбуванні були задіяні двоє. Ймовірно, Джейкобі виконував чорнову роботу, а інший, перебуваючи в тіні, керував операцією. Найвірогідніше, він мав займатися реалізацією награбованого. Гадаю, спільники посварилися через поділ майна, і співумисник убив Джейкобі, а тепер сидить на награбованому і чекає, коли вже можна буде його викинути на ринок. Коррідан також так уважає, — завершив свою розповідь Ульман, допиваючи віскі й глянувши на годинник.
— О, мені вже час іти, — зауважив він. — Давно пора спатоньки. — Він звівся на ноги. — Хоча Коррідана і не можна назвати приємною людиною, мушу визнати, що він дуже толковий поліцейський — тож не здивуюся, якщо зрештою він розкриє цю справу. Його недолік у тому, що він ненавидить журналістів. І вважає, що розголос дає злочинцеві забагато інформації стосовно того, як просувається розслідування. Його стиль розслідування — не розповідати пресі нічого, тримати її в невіданні та навіть не повідомляти про сам злочин — й кінець кінцем зловмисник сам себе видасть, бо йому надто цікаво знати, що робить поліція. Це, можливо, і непоганий метод, однак геть не влаштовує пресу. Краще б той тип не уражав моїх почуттів. Мені б він навіть подобався, якби не був такий зарозумілий.
Я вишкірився.
— Атож! І я такої ж думки. Хотів би я колись відігратися! Його треба як слід струсонути — і, можливо, мені невдовзі це вдасться.
— Повідомте мені першому, якщо вам це вдасться, — сказав, потиснувши мені руку на прощання, Ульман і вирушив на пошуки таксі.
Я повернувсь у свій номер, переодягнувся в халат і всівся у крісло.
Геть випадково я отримав те, що могло стати ключем до розкриття загадки. Звісно ж, Коррідан навіть не здогадується, що пограбування Джейкобі має щось спільного зі смертю дівчини в квартирі Нетти, самогубством Анни та вбивством Медж Кеннітт. Якби він побачив раніше від мене ім’я Джейкобі, виведене на запорошеній підлозі, то першим отримав би цей ключ. Але підказкою володів я і все ще намагався збагнути, який зв’язок існує між убивством Медж Кеннітт та двома попередніми й дивними нещасними випадками.
Знову й знову думаючи про все це, я дійшов висновку, що Нетта в той чи інший спосіб причетна до пограбування. Той факт, що каблучка з колекції Алленбі була захована у її квартирі в банці з кремом, уже сам по собі був підозрілим, а на додачу те, що її сестра володіла котеджем поруч із місцем, де стався злочин, і те, що Джек Бредлі накинувся на мене, як шуліка, — без сумніву, свідчило, що всі ці події пов’язані між собою. І як щодо «люґера», котрий я знайшов у Неттиній сукні? Чи ретельно перевірив його Коррідан? Чи вдалося йому дізнатися, що це той самий «люґер», з якого було вбито Джейкобі, та чи не запідозрив мене в причетності? Чи, може, «люґер» не має жодного стосунку до цієї справи? Усе це мені слід було з’ясувати — причому негайно.
І звідкіля взялися ті фальшиві цінні облігації на пред’явника вартістю в п’ять тисяч фунтів за рамою картини? Невже Френкі потрібні були «люґер» та фальшиві цінні папери, коли він нападав на мене? Якщо він полював на «люґер», бо саме з нього був убитий Джейкобі, то чи не означало це, що власником пістолета
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Це не моя справа», після закриття браузера.