Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі 📚 - Українською

Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

255
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі" автора Сюецінь Цао. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 270 271 272 ... 297
Перейти на сторінку:
title=" ...бачу «п’ять-шість»... — П’ять очок у китайському доміно умовно означають сливу або квіти сливи, тому що цятки на костях темно-червоного кольору. ">[286] на ній, — оголосила Юаньян.

— Сливи цвітуть там, де шість мостів[287], той дух тепер у мені, — відповіла матінка Цзя.

— Тепер одна лишилась кість! — вигукнула Юаньян. — На ній «один і шість»!

— Червоний в небі сонця диск — у хмарах добра вість![288] — відповіла матінка Цзя.

— Все це нетіпаху біса разом і являє! — вигукнула Юаньян.

— Біс оцей Чжун Куя[289] ноги міцно обіймає, — відпарирувала матінка Цзя.

Усі заплескали в долоні, бурхливо виявляючи своє захоплення. Матінка Цзя знову осушила келих.

— Ліворуч кість відкрила я і бачу «дупель п’ять», — продовжувала Юаньян.

— На сливі квіти почали під вітром танцювать, — одразу ж відповіла тітонька Сюе.

— Праворуч кість відкрила я — знов «дупель п’ять» в руках, — мовила Юаньян.

— Десятий місяць, сливи цвіт, ним край гірський пропах, — знову відповіла їй тітонька Сюе.

— Де кість середня — сім очок[290]: не затуляйте вух, — сказала Юаньян.

— Був місяць сьомий, сьомий день — і ткалю стрів пастух, — відповіла тітонька Сюе.

— Разом усі: Ерлан гуляє по П’ятьох вершинах[291], — продовжувала Юаньян.

— Радощів святих і духів в світі не знайти нам, — миттєво знайшлася тітонька Сюе.

Усі на знак схвалення осушили келихи.

— Продовжую! — оголосила Юаньян. — Ось ліворуч «довгий аз» — зірки дві сяють[292].

— Небеса і землю місяць з сонцем зігрівають, — відповіла Сян’юнь, до якої дійшла черга.

— І праворуч «довгий аз» — зірки дві сяють, — знову оголосила Юаньян.

— Пелюстки квіток на землю тихо опадають, — відповіла Сян’юнь.

— Знову я відкриваю в середині кість, «аз-чотири» я бачу на ній, — сказала Юаньян.

— Тут на осонні, аж коло самісіньких хмар, абрикос[293] як вогонь червонів, — відповіла Сян’юнь.

— Удев’яте, — вийшло так, — вишні дозрівали![294] — знову вигукнула Юаньян.

— В імператорськім саду їх птахи склювали, — відповіла Сян’юнь.

Сказавши це, Сян’юнь осушила келих.

— Далі, — оголосила Юаньян. — Кість ліворуч бачу я — «дупель трійка» птахом[295].

— Чуєш, ластівки попарно гомонять під дахом, — негайно почулася відповідь Баочай.

— Для вас праворуч знову я «довгеньку трієчку» знайшла[296], — продовжувала Юаньян.

— Латать зелена довга нитка

1 ... 270 271 272 ... 297
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"