Читати книгу - "Спадок з бонусом, Інна Земець"

Хотів би її зрозуміти та підтримати, бо бачу як на це сподівається, та не вийде.

- Ви ненормальні, точно кажу. Один під пенсію вирішив про репутацію згадати, інша в чернечий орден добровільно записалася.

- Потреби у всіх різні, а у кожного товару своя ціна є, Назар.

Знову виклик мені своїми зеленими очима кидає і руки під грудьми складає, захищаючись. Очі, я дивлюсь в її очі.

- Про ціну то вже інша історія, - прохрипів я. - Оцінили фото геть не скромно. Хочеш заплатити?

- Ну, не на пластичну ж операцію просила в борг, насправді.

- А я і не повірив.

- Так, я хочу заплатити, - побачила що я рота розтуляю і швидко далі повела, не даючи вклинитись. - Всі аргументи проти вже теж знаю: дорого, продавати все що маю не варто, одним платежем це може не закінчитись і так далі. Якщо думав, що цього не розумію – даремно такої невисокої думки про мене. Але це все мене не переконало.

- І все ж, вірно кажеш – скоріше за все ти заплатиш, але проблему не вирішиш.

- Може і так, але неодмінно спробую, - вперто вела своє Яра.

- А що ж Марк? До нього не звертались?

- Звертались, але він шантажиста під три чорти послав – платити категорично відмовився.

- Оце дивина. Хіба йому байдуже?

- Зараз – схоже так. Він кохав Ігната, тому частково списую його впертість на біль від втрати. Але запевнив, що пів життя ховатися йому просто набридло, тому і хоче відпустити ситуацію. Каже, як буде – так буде.

- А тобі тепер за всіх трьох самотужки вигрібати? Молодець, Навроцький, гарно викрутився, на твою шию всівшись.

- Не треба так. То його право. У мене до ситуації  своє ставлення. Я противниця примусових камінг-аутів. Ігнат цього уникав, тому і я не дозволю. Це точно йому ще заборгувала.

Дивна вона, собі гріхів на плечі навалила, відповідальність зверху закинула, а очевидного не помічає.

- Що б ти не казала - ви втрьох жили, Яра. І відповідальність теж на трьох ділити варто. Ігнат із цього ланцюжку не з власної волі випав, а Марк раптом вирішив сам себе виключити.

- Так в тому то і річ, що втрьох не жили. Це стосується особисто мене, як жінки, що прикривала Ігната – і нікого більше, крапка. Це лиш моя відповідальність.

От же ж ослиця вперта! І що тут ще скажеш? Махнув рукою і пішов на вихід з кімнати – до ранку тепер кошмари снитимуться, вже передчуваю. От потайний був мій братець! З бізнесом так не нахитрував, як з особистим життям. Вже і за поріг майже вийшов, а чорти самі назад понесли.

- Ти з ним в шлюбі скільки провела, нагадай? – причепився до Яри, бо ніяк одне питання спокою не давало.

- Рік і три місяця.

- Ага, ясно. То брат жив з партнером, а ти терпляче чекала розлучення, щоб жити як нормальна молода жінка?

- І що ж ти до мене причепився? – підскочила на місці Яра. – Назар, це вже занадто особисте!   

- Та яке вже тут особисте, після того фото пам’ятного! Ні, ну правда ж. Коханця не мала, за весь цей час?

- Та ти задовбав мене! Скільки можна одне й те саме запитувати? Мала! Одного! Все!

Ага, таки не даремно тиснув! Як і раніше, всі щирі відповіді у неї лиш з сотої наполегливої спроби видобуваю.

- Тільки що ж казала, що ні? – підловив її я.

- Бо він точно Ігната вбити не міг.

- Звідки знаєш?

Підстрибнула, на ноги звелася, праведним гнівом палахкотіючи і червоним кольором на щоках, а потім не витримала і за двері виштовхуючи таки зробила контрольний постріл у мою дурну голову.

- Бо лежить собі тихенько в тумбочці! Тепер ясно?! Іди вже звідси, телепень нахабний!