Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Ти — мої крила, Вікторія Франко 📚 - Українською

Читати книгу - "Ти — мої крила, Вікторія Франко"

215
0
19.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ти — мої крила" автора Вікторія Франко. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 74
Перейти на сторінку:
Розділ 11

 Ярослав

Прокинувшись вранці, я з розчаруванням відмітив, що Мілени не було поруч. Виявляється, за кілька годин сну, я вже встиг скучити за нею. При згадці про дівчину, перед моїми очима миттєво виник її усміхнений образ, що манив мене до себе. Тому швиденько піднявшись з ліжка, я одягнув джинси й вирушив на її пошуки. Цікаво, чому мій янгол не захотів довше поніжитися в ліжку у вихідний день?

Вловивши аромат запашної кави, я пішов на її запах, наперед знаючи, що він приведе мене до коханої. І, звісно ж, не помилився. Тихенько підспівуючи під пісню, що звучала у її безпровідних навушниках, дівчина насипала цукор у чашку, навіть не підозрюючи, що вона вже була не сама. Підійшовши до Мілени зі спини, я розмістив руки на її талії, й ніжно поцілував дівчину в плече. Не очікуючи цього, вона легенько здригнулася в моїх руках, а потім різко обернулася, діставши навушники.

— Навіщо ж так підкрадатися?! — не зважаючи на свій легкий докір, Мілена привітно посміхнулася, обійнявши мене за шию, а потім подарувала короткий поцілунок.  

— І тобі доброго ранку. 

Захопивши дівчину у полон своїх обіймів, я дозволив рукам блукати по її тілу, а сам ніжно заціловував найсолодші у світі вуста. Мілена ні краплі не пручалася, пристрасно відповідаючи на мої пестощі. Чим відвертішими ставали наші поцілунки, тим більше я починав запалюватися, жадаючи повторити нічні пригоди. 

— Я замовила нам сніданок. Тож скоро повинен приїхати кур'єр, — почув тихий шепіт коханої, що намагався прорватися до моєї затуманеної свідомості.

— Ми встигнемо… — заспокоїв свою маленьку, вдихнувши аромат її волосся. А сам подумав, що навіть якщо і не встигнемо, то мені байдуже. Краще залишитися голодними, ніж припинити те, що почали. 

Притиснувши дівчину до стільниці, я не поспішаючи провів рукою уздовж її стегон, а потім стиснув у долонях пружні сідниці. Після моїх дій очі Мілени розширилися, абсолютно не приховуючи її яскраву реакцію. Повільно розв’язавши пояс на її халатику, я спустив його тендітними дівочими плечима, а далі він й сам шовковою хвилею зіслизнув на підлогу. Через мить до нього приєдналися і трусики дівчини. Ну а з її пеньюаром, я попрощався в останню чергу. 

Обережно спустивши одну бретельку вниз, я ніжно поцілував плече коханої, а потім проклав губами доріжку до її ключиці. Повторивши свої дії з іншого боку, я милувався як чорний шовк миттю злетів по гладкій шкірі додолу, відкриваючи на мій огляд прекрасне і бажане тіло. 

Жадібно милуючись оголеними дівочими грудьми, що налилися від бажання, я почав ніжно пестити їх руками, по черзі приділивши увагу кожній із них. Реагуючи на мої дії, Мілена линула назустріч, блаженно закотивши очі. Втім, я відчував, як вона тремтіла від кожного дотику, палаючи від насолоди. В цей момент вона виглядала настільки сексуально, що лише від самого її вигляду можна було зійти з розуму. Я кайфував від її щирих та відкритих емоцій, із задоволенням вбираючи їх в себе кожною клітиною тіла.

Схилившись над дівчиною, я почав повільно всмоктувати губами округлі вершини, навмисно розпалюючи бажання моєї милої до межі. І, схоже, така тактика досить добре діяла. Тому що з кожним дотиком, тіло Мілени все більше тануло в моїх руках. 

— Ярику… — почув ніжний шепіт, що зачіпав кожен мій нерв.

— Що?..

— Благаю тебе… Я більше не можу… Зроби це… — просив мій янгол.

— Що зробити? — я спеціально грався з Міленою, насолоджуючись її пристрасними проханнями. 

— Не муч мене!.. 

Її благання були для мене дозволом, тому не зволікав, зробивши декілька вправних рухів. У ту ж мить з прочинених вуст Мілени вирвався солодкий стогін:

— Як добре…

Моя маленька чуттєва дівчинка… Яка ж вона прекрасна!.. 

Переконавшись, що її тіло безболісно прийняло мене, я почав обережні рухи. Темп нарощував поступово, аби першочергово саме Мілена досягнула бажаного. Хоча насправді прагнув розігнатися до небачених обертів, як двигун боліда. І коли нарешті це сталося, кохана міцно вчепилася в мої плечі своїми пальчиками, вигукнувши моє ім’я. Тепер дозволив і собі досягнути апогею.

Притулившись чолами, ми дивилися у вічі одне одному і щасливо всміхалися, чекаючи, щоб невгамовні серця нарешті заспокоїлися. Хоча здалось, що билися вони в унісон.

— Це було неймовірно… — підсумувала моя маленька, від чого у мене на обличчі розтягнулася задоволена посмішка.

— Звертайся! Завжди готовий тебе порадувати, — пожартував у відповідь, отримавши за це легкий поштовх у груди.

— Гей?! Ти мав би сказати, що тобі теж сподобалося! — Мілена награно надула губки, звівши брови на переніссі. — Такий дорослий… А я маю тебе вчити, що потрібно говорити дівчині після близькості.

Після її слів я весело розсміявся, не оминувши можливість піддражнити дівчину у відповідь.

— Ну ти теж уже доросла. Але, судячи з твоєї вчорашньої поведінки, тебе треба вчити, що потрібно говорити хлопцю, до близькості. 

Я глузливо грав бровами, натякаючи на вчорашній Міленин спектакль, а вона у відповідь показала мені язика, весело розсміявшись.

— Досить уже це згадувати! 

— Гаразд. Більше не буду, — я поцілував дівчину у чоло.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 27 28 29 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти — мої крила, Вікторія Франко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ти — мої крила, Вікторія Франко"