Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » TÜK, Арт Антонян 📚 - Українською

Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "TÜK" автора Арт Антонян. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 104
Перейти на сторінку:
обійняв його.

Максим розповів Давиду про день, коли він полетів в Unación. Як Марина, проводжаючи його, побажала удачі та пообіцяла, що обов’язково приєднається.

— Вона вже подала документи на візу. Але через два тижні Üмперія закрила кордон для своїх же — üмперців. Виїжджати дозволялося тільки з особливим дозволом. У Марини не було шансів отримати його, — Макс долонею витер піт з чола. — Я часто картаю себе за те, що покинув її. Не зачекав. Крім неї, у мене нікого з рідних… Чотири рази вона втрачала свідомість і її приводили до тями. Чотири рази… Одна з öсобин вдарила її по потилиці чимось важким, переламавши шию, позбавивши від страждань… — Макс заплакав. — Потім і голову залили рідким склом. Її тіло в Музеї Üсторії. Марина увійшла в üсторію як перша антиüмперська активістка, яку нейтралізували в країні. Скульптура, вони називають її труп скульптурою, стоїть в залі «Нацзрадників».

Про смерть сестри Максим дізнався завдяки працівникам посольства Unación. Вони стежили за долями близьких родичів тих, хто іммігрував, і за тими, хто сам подавався за візою в Üмперії.

— Я не міг відсиджуватися там у комфорті, поки тут мій народ страждає від злочинів верхівки, що прирівняла себе до богів. Вони втратили зв’язок з реальністю. Влада створює свою überреальність, в якій немає місця людині. Але жити без солдатів, без обслуги, без виробників… вони, звичайно, не в змозі. Їм потрібна популяція — тупа біологічна маса, не здатна мислити критично. Маса, що негайно виконує будьякий наказ, суворо дотримується законів, беззаперечно підкоряється заборонам.

Перш ніж повернутися в Üмперію, Максим пройшов шестимісячну підготовку. Він не вдавався до подробиць, але Давид зрозумів, що готували його не в школі телебачення і не на курсах з рибальства.

— Рух опору — справа рук Unación? — прямо запитав він у Максима.

— Ні. Основна підтримка йде з самої Üмперії. Від когось із верхів, як я вже говорив. Але унасіонці допомагають, це правда. В Unación лише хочуть, щоб усі люди на планеті жили в демократії, щоби були захищені й дотримані основні права і свободи, щоб людина залишалася людиною, а не öсобиною. А це саме те, чого хочемо ми, чи не так? Дипломатичні місії наших країн усе ще взаємодіють. Правда, вже не скрізь.

Консульства закривають з обох сторін… Їм вже не так легко зв’язуватися з нами. Üмперські спецслужби не випускають з поля зору жодного дипломата. Під пильною увагою не лише вони, а й члени їхніх сімей, діти та навіть домашні тварини.

— Тварини? — здивувався Давид.

— Так, на закритій посольській території, де живуть дипломати, є справжні живі тварини. Сім псів, два коти й папуга. Те, що тварини небезпечні та винищені на всій планеті, — чергова брехня üСкріна, — Макс знизав плечима. — Собак ще недавно було вісім. Але один з дипломатів, повернувшись додому, знайшов бідну тварину бездиханною. Пса зарізали, пофарбували в кольори веселки й залишили лежати на килимі.

— Максе, а як ти повернувся?

— Це було нескладно. На паспортному контролі мене, звичайно, запитали, з якою метою я прилетів в Üмперію. Я просто повторив те, що віщає весь цей час Голка: в Unación жити нестерпно, суспільство деградує, унасіонці обмежені й тупі, драконячі закони несправедливі, тотальне споживацтво, розпуста на кожному кроці… Я можу нескінченно перераховувати уявні вади Unación. Спеціально сидів і вивчав новинні продукти Üмперії, записуючи, запам’ятовуючи в найдрібніших подробицях. Мене додатково допитали прямо в аеропорту. Але мій дар переконання і красномовство зіграли свою роль. В офіцерів не залишилося ні найменшого сумніву, що я звичайна öсобина, яка рятується від кошмарів Unación, повертається «в рідну гавань». Бачив би ти, як усміхався офіцер, коли я сказав, що переїзд в Unación став überпомилкою в моєму житті, — Макс задумався. — Але ж я справді так вважав, правда, з іншої причини. Можливо, якби я не поїхав, зараз Марина була б жива… Коротше кажучи, вони нічого не запідозрили, тільки попросили там же на місці знищити документи, що дозволяли повернутися в Unación. Спалили їх при мені. Так я став частиною üПопуляції.

— Думаєш, нас усіх можна врятувати? Великий Вождь справді наче бог. І всі ваші, навіть найсучасніші, штучки тут… Це ж ніщо, як порівняти з тим, що в руках влади. Скільки сердечників вони вже знищили… І навіщо вам я? Хто я такий?

— Давиде, можливо, ми нічого не доб’ємося. Але у нас є конкретні кроки, плани. Скоро ти про них дізнаєшся. А щодо того, хто ти. Перш за все, ти — людина, як і я. А по-друге, у твоєму розпорядженні телевізійний архів. Ніхто не розбирається в ньому краще за тебе, ти знаєш кожну полицю. Інформація! üПопуляцію вирощують і формують за допомогою інформації. Ну, і що більше наших буде сконцентровано навколо Голки, то краще.

Давид невпевнено похитав головою.

— Друже, пізніше ти зрозумієш. Довірся мені, добре? — Макс вимкнув монітор. — На сьогодні досить, як гадаєш? Поїдеш додому відпочивати або підемо кудись? Я вільний.

— Я поїду додому.

— Так, так буде краще. Тобі треба відпочити. А мені… Макс того вечора напився до нестями.

Давид спустився в метро. Але доїхати до своєї станції не вдалося. Через дві зупинки пролунав голос машиніста:

— Über! Поїзд далі не йде. Просимо вийти з вагонів. Über! На переповненій платформі Давид встиг зробити лише три кроки. Оголосили про необхідність всім покинути станцію. Натовп повільно залишав метро перевантаженими ескалаторами. З поїздів, що приходили слідом, пасажирів також висаджували. Бувши вже майже біля виходу, Давид почув оголошення.

— Über! Всім öсобинам пройти прямо по вулиці, вийти на набережну і встати в чергу, — розривався гучномовець. — Рівно опівночі відкриється головна зала Великого Храму Спасителя Üмперії, де у вас буде унікальна можливість побачити, прикластися і поцілувати мощі святого Віссарія, а саме — його святі губи й вуса! Мощі мають цілющі властивості. Відвідування Храму присвячено трьохтисячній згадці про Віссарія в офіційних промовах üмперських правителів. Відвідування обов’язкове для всіх тут присутніх. Грошові пожертви — понад — тижневого заробітку на знак подяки за зцілення є добровільними, але реєструються в особових справах. Нехай боронить нас усіх святий Віссарій! Über!

Давиду

1 ... 27 28 29 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «TÜK, Арт Антонян», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "TÜK, Арт Антонян"