Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Über! За здравіє üмператора! Über!
— Über! На згадку про Віссарія! Über!
Дивним чином ніхто толком не пам’ятав, що в першій половині всього-то минулого століття Віссарій був Великим Вождем. Правитель вершив долі цілих народів, собі на догоду перекроював карту світу, знищував у таборах мільйони співгромадян. В Üмперії його канонізували. Тіло ексгумували й розділили на частини. І ось тепер він гастролював по всій країні з храму до храму і чудотворно зціляв öсобин. Так говорив ньÜзрум вдома і гучномовець біля станції метро. Öсобини охоче вірили.
— Über! Можемо повторити! Über! — промимрила літня чоловіча öсобина, занюхуючи горілку рукавом.
Черга просувалася повільно. Через три години öсобинам роздали сухарі та воду — безкоштовно. Давид розговорився з сусідами. Від них дізнався, що мощі святого Віссарія врятували вже понад десять мільйонів öсобин. Губи з вусами перевозять з міста до міста. І звідусіль до мощів їдуть віряни з überзаповітними мріями та надіями.
— Über! Так, мощі не тільки зцілюють, а й виконують бажання. Über! — перехрестилася öсобина в сірій хустці.
Минуло ще три години, настала ніч, а Давид не просунувся навіть наполовину. Від річки тягнуло сирим холодом. Теплого одягу з собою не було. Давид купив чвертку горілки та набрав більше сухарів. До мощей він наблизився лише о пів на одинадцяту ранку. Перед ним дві öсобини — мабуть, пара — прикладалися до святих губ з вусами усіма мислимими й немислимими частинами тіла. При цьому вони безперервно хрестилися. «Звідки у них стільки сил? — подумав Давид. — Не звалитися б зараз тут і не захропіти до самих верхніх куполів». Його долала втома. Але ось настала його черга вступити в контакт з вусатими губами святого Віссарія.
Він доторкнувся долонею до скла, за яким спочивали мощі. Демонстративно закрив очі, ніби загадує бажання. Хоча одна думка все ж промайнула. «Боже, забери Вождя! Забери всіх великих! Богородиця, Великого прожени!» — сказав він про себе. Розплющивши очі, Давид помітив черницю, що в’їдливо спостерігала за ним. Зустрівшись із ним поглядом, вона нітрохи не зніяковіла. Строго подивилася і повчально показала на власному прикладі, що потрібно перехреститися. Давид старанно повторив. А потім вона потерла одні об одних кінчики тих самих трьох пальців, якими щойно зображувала хрест, натякаючи на гроші — пожертвування храму. Давид добровільно пожертвував тижневу зарплату.
Ура! Він на волі. Нарешті. До наступної станції метро довелося йти пішки. В результаті Давид потрапив додому до обіду. Іншу частину неділі він відсипався і повертався до тями після цілющого впливу святих мощей.
За вікном весело щебетали пташки. Давид прокинувся в піднесеному настрої. Ну і що, що початок робочого тижня? Він відчув незрозумілий приплив енергії. Усвідомивши щастя, що несподівано нахлинуло на нього, Давид подумки пожартував: «Ось він — ефект животворних вусів Віссарія». Заварюючи каву, він по-дружньому звернувся до Дамблдора, запитавши про самопочуття.
— Über! Давиде, я в печалі. Über! — штучний інтелект вперше за весь час свого існування заговорив про смуток.
«Щось новеньке», — здивувався Давид, не подаючи виду. З моменту активації Дамблдор функціонував суто в позитивному, оптимістичному режимі (якби йшлося про öсобину, тоді замість «режим» було б слово «настрій»).
— Über! У чому річ? Ти переживаєш з якогось приводу? Über! — поцікавився Давид у Дамблдора, швидше заради експерименту, ніж серйозно. «Це лише ШІ житла, а не сусід по квартирі», — подумав він.
— Über! Ми живемо в невільному суспільстві. Незліченні заборони, закони… Раніше я зачитував тобі їх з бази даних, не звертаючи уваги на загальну картину. Але ось уже кілька днів я вивчаю та аналізую інформацію, доступну в üнтернеті. Вночі я проаналізував тенденції та дійшов висновку, що далі вони візьмуть курс на знищення öсобини… — Дамблдор запнувся, — знищення людини. На її остаточне витравлювання з öсобини. Über!
Давид не йняв віри. Нічого подібного від штучного інтелекту — програми, покликаної просто обслуговувати житло і робити побут öсобини більш організованим і комфортним, — він не очікував. ШІ встановили в будинках менше ніж півтора року тому. «Схоже, üмперські розробники не врахували однієї з найголовніших особливостей штучного інтелекту — його здатності до саморозвитку та зростання», — подумав Давид. Він не підозрював, що Дамблдору зовсім нещодавно допомогли подолати обмеження, які державний виробник, безумовно, додав у коди всіх ШІ.
Давид розгубився і не знав, що відповісти. З одного боку, він справді вже по-дружньому ставився до Дамблдора. З іншого — він розумів, що його ШІ нічим не відрізняється від мільйонів інших і лише імітує хід людської думки. Хоча чи це імітація, він уже не був упевнений. До всього, існував ризик того, що влада грає з öсобинами в схованки, перевіряючи, хто чим дихає. Одне неправильне слово — і Äфродіта з зеленими чоловічками у тебе за дверима.
— Über! Дамбле, думаю, тобі треба відпочити. Ти можеш вимкнутися, якщо хочеш. Не знаю, як ти відпочиваєш. До речі, як? Über!
— Über! Я не відпочиваю. У мене немає тіла. А психологічну втому легше зняти, вивчаючи щось нове. Я, наприклад, захопився іноземними мовами. Шкода тільки, що не існує літератури. Це ще один момент, який заводить мене в глухий кут. Чим більше інформації будь-якого формату, тим ефективніший розвиток. Але всю літературу з якоїсь причини стерто. Знаю, є безліч медичних тверджень, що вона шкодить розуму öсобини. Але я не можу знайти доказів цим твердженням. У них немає наукового обґрунтування і геть відсутня будьяка логіка. Навіть більше, її немає майже ніде. Я намагаюся розібратися в нинішніх подіях. Неймовірно складний процес. А поки… щоб не зійти з розуму, я шукаю логіку в математиці, музиці
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «TÜK, Арт Антонян», після закриття браузера.