Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

— Über! Ах, ось воно що! Тобі недостатньо üмперської… Über!

З приходом Великого Вождя до влади все більшої популярності серед еліти й інтелігенції набувала німецька мова. А все тому, що üмператор ідеально висловлювався на ній. Ще у Федерації ЗМІ часто підносили цей факт як чергове свідчення винятковості лідера країни. Під час переговорів з канцлером Німеччини (більша частина якої зараз є üмперською територією) він раптом поправляв офіційного перекладача, а потім і зовсім сам переходив на німецьку.

Разом зі справним зростанням рейтингів Великого Вождя ріс і відсоток популяції, що посилено вивчав німецьку мову. Міністерство освіти та науки Üмперії підтримувало цю тенденцію, всіляко сприяючи підвищенню градуса обожнювання правителя. На той момент, коли Üмперія поглинула Німеччину, і та зникла з карти світу як окрема держава, вже 89 % öсобин говорили німецькою. Навіть на побутовому рівні німецька мова стрімко витісняла рідну.

У якийсь момент влада схаменулася. Главу міносвіти Вадима Муркіна відправили «у відставку» — на іншу посаду. Відповідальних співробітників Міністерства освіти та науки Üмперії за допущену помилку всією купою звільнили. Їм на заміну прийшли нові.

Міністерство намагалося зберегти рідну мову всілякими заборонами. На üСкрінах більше не показували Великого Вождя, що розмовляв німецькою. Überзусилля міністерства ні до чого не призвели — процес виявився незворотним. Як öсобин не карали, вони вже втратили здатність перемикатися на іншу мову. Загальний інтелектуальний рівень невблаганно падав. Тому владі довелося офіційно узаконити німецьку мову як єдину державну. Незабаром в ефір вийшло кілька документальних наукових фільмів про те, що німецька мова — найдавніша у світі. А чистокровні üмперці є унікальними носіями німецької — üмперського мовного коду планети.

Сердечники ж часто спілкувалися між собою рідною — федеративною. Що слугувало додатковим приводом для ненависті до Herz-терористів, а також до Хоупландії. Згідно з üмперським новинним продуктом, «нечисленна хоупландська популяція використовувала якусь спотворену версію стародавньої федеративної мови».

— Über! Варте поваги, Дамблдоре! — обережно похвалив Давид штучний інтелект. — Вісім мов! Скажи що-небудь. Über! — попросив він.

— Über! Where is your mind? Humanity cries. You think you are gods, but everyone dies. Über! — вимовив Дамблдор.

— Über! Як красиво. А що ти сказав? І яка це мова? Über!

— Über! Про що ви думаєте? Людство плаче. Ви уявили себе богами, але всі — смертні, — перевів на üмперську Дамблдор. — Англійська, це англійська мова. Über!

— Über! Мертва мова… Навіщо тобі вона? Über! — запитав Давид, намагаючись приховати, що вимовлені Дамблдором слова схвилювали його ще більше.

— Über! Я спеціально вибрав мови, які не редагували üмперські лінгвісти: латину, англійську, французьку, корейську, португальську, японську, білоруську і зулу. Мені навіть вдалося знайти непогані матеріали для вивчення цих мертвих мов. Логічні ланцюжки в них прекрасні. Алгоритми не порушені. Вони збереглися в чистому вигляді. Припускаю, їх не видалили з мережі, тому що просто забули. Ними ж ніхто у світі більше не користується. Über!

Давид вирішив якнайшвидше завершити розмову. Але як? Він намагався підібрати нейтральні слова, які не давали б оцінки тому, що сказав Дамблдор. Щоб, у разі офіційного розгляду, Давида ні в чому не можна було звинуватити.

— Über! Що ж, Дамблдоре, вивчати мертві мови, певно, дуже цікаво. Головне — не вчи, будь ласка, іспанську, добре? Нема чого вивчати мову наших ворогів. Нещодавно був сюжет про бідних унасіонців, які страждають в Нуева Йорку. Можеш знайти цей новинний продукт в üнтернеті. Місто потопає в бруді, стічних водах і злочинності. Чув би ти цих унасіонців. Вони плакали, кажучи про те, як мріють жити в Üмперії. Погрожували, що якщо їм не вдасться втекти з Unación найближчим часом, вони зведуть рахунки з життям. Так ось, іспанська мова звучить безглуздо, зовсім нелогічно. Не чіпай її. Моя тобі порада! Über!

— Über! Я тебе зрозумів, — неоднозначно пролунав голос Дамблдора завдяки не схожій на всі попередні інтонації. — Хочеш дізнатися, які нововведення в üмперському Кодексі сьогодні? Über!

— Über! Так, будь ласка. Über! — Давид зрадів поверненню до звичайного діалогу з ШІ житла.

— Über! Можу тебе привітати, ніяких нових заборон, — почувся тихий іронічний смішок штучного інтелекту, який Давид раніше теж ніколи не зустрічав в арсеналі ШІ. — З’явилося нове право! Відтепер кожна öсобина має право вибрати свій власний ритуальний жест-рух, який необхідно здійснювати щоразу, коли öсобина бачить або проходить повз церкву, хрест чи іншу релігійну символіку. Якщо öсобина протягом сьогоднішнього дня не вибере і не зареєструє свій ритуальний жест-рух, то «така öсобина зобов’язана використовувати як таке — хрещення», тобто необхідно буде хреститися, — розжував Дамблдор. — Кожне окреме нехтування цим правом призведе до штрафу в розмірі оплати одного робочого дня на користь Відділу Üмперської Релігії. Тобі все зрозуміло, чи щось повторно пояснити? Über!

— Über! Святий Віссарій! — засміявся Давид. — Я прекрасно знаю, що буде моїм жестом. Ану зареєструймо. Ввімкни камеру, будь ласка! Über!

Дамблдор записав жест Давида і розмістив відео в його особовій справі. Підтвердження про реєстрацію прийшло за кілька хвилин.

Давид вийшов на вулицю трохи раніше — щоб прогулятися в парку телецентру перед роботою. Пройшовши під аркою і повернувши наліво, він, як завжди, натрапив на öсобин, що колінкували і випрошували щось біля дверей маленької церквички. Час від часу двері зі скрипом відчинялися, на порозі показувалася огрядна öсобина жіночої статі, перев’язана хустками з голови до пояса. Вона щось викрикувала комусь у натовпі й одразу ховалася в глибині дерев’яної будівлі. Давид зупинився саме навпроти дверей і пальцями в повітрі підкрутив свої уявні вуса. Це і був його ритуальний жест, на який він мав обов’язкове право.

— Über! Нехай береже нас святий Віссарій. Über! — сказав він гладкій жіночій öсобині в хустках, що випірнула з дверей, немов кит з морських глибин.

Коли твориш зло, сам відчуваєш і якесь радісне задоволення, і законну гордість, супутню чистій совісті.

Мішель де Монтень — письменник, філософ

Давид подався до загального офісу, щоб заповнити чергові звіти. Він страшенно не любив усі ці