Читати книгу - "Ніщо з цього не правда, Ліса Джуелл"

"Натан, ти не бачив мій браслет? Той, що ти подарував мені на день народження?

Вона чує його безтілесний голос, що долинає звідкись з іншої частини будинку. "Ні. Хіба це не біля вхідних дверей?

"Так. Я так і думала". Вона відкриває шухляди і знову їх перебирає. Вона гукає Елізу, яка також не має жодного уявлення, де він. Алікс зітхає і зачиняє шухляди. Вона пошукає пізніше. Зараз їй треба відвести дітей до школи.

Джозі одягнена в одну з суконь, яку вона купила в бутіку вчора, коли вона приходить до дверей Алікс о дев'ятій тридцять. Вона виглядає майже як зовсім інша людина, і є секунда дисонансу, перш ніж Алікс посміхається і каже: "Джозі! Привіт! Я не думала, що ми...

"Щось не так?

"Не те, щоб я..." Алікс гортає свій ментальний щоденник і не може знайти момент, коли вони домовилися про ще одне інтерв'ю сьогодні. "Не те, щоб я пам'ятала. Але нічого страшного. Я не зайнята. Заходь. До речі, чудово виглядаєш.

"Спасибі! У Волтера мало не стався серцевий напад".

"Що він сказав?

"О, Волтер небагатослівний. Така він людина. Очевидно, він запитав, скільки це все коштувало. Перше, що вони всі запитують, чи не так?

Алікс сміється. Натан ніколи не питає її, скільки коштують речі. "Це правда!" - каже вона.

"Але так. Думаю, йому сподобалося. Але головне, що мені подобається, чи не так?

У її тоні відчувається крихка нотка невпевненості, і Алікс розуміє, що потрібно її підтримати.

"Абсолютно", - каже вона. "Абсолютно вірно. Проходь.

"Без Натана? запитує Джозі, зазираючи до вітальні, коли вони проходять повз неї.

"Ні. Як я вже казала, він рідко працює вдома".

"У вас все гаразд? Ну, знаєш, з тим, про що ти мені вчора розповідала?

Алікс блідне. Вона починає жалкувати, що нічого не сказала Джозі. "Мабуть", - каже вона. "Я маю на увазі, що ми ще не говорили про це".

"Це справді паскудно, знаєш, такі речі. Ти заслуговуєш на краще. Це те, що нам обом треба почати розуміти. Нам по сорок п'ять, Алікс. Ми можемо краще. Ми мусимо бути кращими".

Слова Джозі злегка ранять. Алікс знає, що вона заслуговує на краще, ніж бути покинутою чоловіком двічі на тиждень, поки він галасливо витрачає гроші на текілу та готельні номери, що вона заслуговує на те, щоб на її повідомлення відповідали, на її дзвінки, на належне пояснення відсутності її чоловіка протягом дванадцяти годин поспіль. Вона знає це, але чомусь маятник "за" і "проти" продовжує хитатися на користь "за".

"Ти його кохаєш?

Алікс розвертається, щоб зустрітися з Джозі.

"Натана. Ти його кохаєш?

"О," - каже вона. "Ну, так. Так. Звісно, що так".

"Тому що, знаєш, останнім часом я багато думаю про любов. Про те, що це таке, для чого воно. І я відчуваю, що, можливо, не маю жодного уявлення. Що я дожила до сорока п'яти років, а я дійсно не знаю. А люди весь час говорять про це так, ніби це щось реальне, щось, до чого можна доторкнутися - як коли ми говоримо про кохання, ми всі говоримо про одне й те саме. Але це не так. Це не справжня річ. Це ніщо. Іноді я змушую себе уявити, що було б, якби Волтер помер, щоб побачити, чи може це допоможе мені зрозуміти, люблю я його чи ні, і я дійсно думаю, що якби він помер, все було б краще. І, звичайно, якщо я так відчуваю, то чи не кохаю я його насправді? Чи не так?

Алікс нічого не каже.

"І тоді мені доводиться задаватися питанням, для чого все це було, врешті-решт. Вся ця дріб'язковість всього. Вся ця тиша. А ти ще не знаєш, Алікс. Ти все ще посеред усього цього - твої діти, вони все ще потребують тебе. Але коли вони підуть, що тоді? Ти все ще будеш цього хотіти? Усе, що ти побудувала? Ти все ще хотітимеш Натана?

Я... - Алікс підносить руку до горла і застібає кулон із джмелем. Я справді не знаю, - каже вона. Раніше я думала, що не зможу без нього жити. Але останнім часом, з усіма цими, знаєш, запоями, я іноді думаю, чи не було б мені легше жити самій".

"Але коли ти думаєш про смерть Натана, що ти відчуваєш? Справдi? Всерединi? Тобі стає сумно? Чи ти відчуваєш себе... вільною?

Алікс заглядає всередину себе, щоб знайти щось правдиве, що можна віддати Джозі. Вона уявляє собі мертвого Натана, дітей без батька, своє майбутнє на самоті, і каже: "Ні. Це не дає мені відчуття свободи. Мені стає сумно".

Запановує сувора тиша, і Алікс відчуває в ній осуд. Джозі дивиться на неї безпристрасно. "Ох", - каже вона, і атмосфера стає холоднішою на градус. "У будь-якому разі, - холодно каже вона, - якщо ти зайнята, я не буду тобі заважати".

"Ні!" - каже Алікс, відчуваючи дивне відчуття, ніби їй потрібно повернути схвалення Джозі. "Нічого страшного. У мене зараз нічого немає. Якщо хочеш, ми можемо зробити ще один сеанс?

Джозі пом'якшується і посміхається. "Звичайно", - каже вона. "ГАРАЗД.

Алікс веде її до своєї студії.

Привіт! Я твій близнюк!

ОРИГІНАЛЬНИЙ СЕРІАЛ NETFLIX

На екрані з'являється драматичне відтворення молодої дівчини, яка сидить за кухонним столом.

Праворуч від неї - старший чоловік.

Біля кухонної раковини стоїть старша жінка, мати дівчинки.

На екрані з'являється текст:

Запис з подкасту Алікс Саммер, 9 липня 2019 року

Починає голос Джозі.

"Ми сказали мамі на мій вісімнадцятий день народження. Сказали їй, що ми заручені. Сказали, що збираємося одружитися. Сказали, що я переїжджаю. Волтер був там. Він сказав, що нізащо не дозволить мені зробити щось подібне без підтримки. І я справді не мала жодного