Читати книгу - "Пригоди Тома Сойєра"

Говорили також, що пошуки тіл не дадуть результатів, — передусім тому, що, як гадали, хлопці потонули в фарватері, бо якби це було не так, то юні шибайголови неодмінно дісталися б до берега, адже плавали чудово всі троє. Це сталося в ніч на вівторок. Якщо тіла не знайдуть до неділі, значить, сподіватись більше нема на що, й тоді їх відспівають як мертвих. Від цих слів Том здригнувся.

Незабаром місіс Гарпер, схлипуючи, побажала всім на добраніч і почала збиратись додому. Обидві посиротілі жінки, яких об’єднувало спільне почуття, обійнялися, розплакались і розпрощалися. Тітонька Поллі була значно лагідніша, ніж звичайно, коли прощалася на ніч із Сідом та Мері. Сід трішки схлипнув, а Мері пішла вся в сльозах.

Потім тітонька Поллі опустилась на коліна і почала молитися за Тома так зворушливо, так тепло, з такою безмежною любов’ю в голосі й такі знаходила слова, що Том під ліжком сльозами вмивався, слухаючи, як вона дочитує останню молитву.

Після того, як тітонька Поллі вклалася спати, Тому ще довго довелося сидіти тихо, бо вона все крутилася, час від часу щось гірко бурмотіла та зітхала й неспокійно крутилася з боку на бік. Нарешті вона затихла і лише зрідка стогнала вві сні. Тоді хлопчик вибрався з-під ліжка, затулив рукою полум’я свічі й спинився біля тітоньки. Його серце повнилося жалістю до неї. Він дістав із кишені сувій платанової кори й поклав було поруч зі свічкою. Але раптом йому в голову прийшла якась нова думка, і хлопчик зупинився, задумавшись. Обличчя Тома засяяло, певно, він щось вирішив для себе. Він засунув кору назад до кишені, тоді нахилився до тітоньки, поцілував її у бліді губи й навшпиньки вийшов із кімнати, зачинивши двері на клямку.

Том пішов назад до пароплавчика, де в цей час не було жодної душі, й сміливо піднявся на борт, бо добре знав, що там нема нікого, крім сторожа, та й той завжди іде в рубку і спить як убитий. Хлопець відв’язав човник від корми, нечутно спустився в нього і почав обережно гребти проти течії. Проминувши місто, Том наліг на весла і щосили погріб навскоси до протилежного берега. Він потрапив якраз до потрібного місця, бо це було звичне для нього діло. Тому дуже хотілося захопити човник, адже його можна було вважати судном, а отже, законною здобиччю піратів. Проте він добре знав, що човен почнуть шукати і можуть натрапити на втікачів. Тому він вибрався на берег і пішов у ліс.

Том сів на траву і довго відпочивав, намагаючись подолати сон, а потім поплентався до табору. Ніч добігала кінця, а коли він порівнявся з відмілиною, зовсім розвидніло. Хлопець посидів ще трохи, а коли сонце піднялося високо й позолотило велику ріку в усій її величі, знову ввійшов у воду. Невдовзі він, увесь мокрий, підійшов до табору; саме в цей час Джо говорив Геку:

— Ні, Том не підведе, він неодмінно повернеться, Геку. Він не втече. Він же розуміє, що це був би сором для пірата. Тому він там не лишиться, хоч би з гордості. Том, певно, щось задумав. Хотілось би знати, що саме.

— Ну добре, але ж його речі тепер уже наші?

— Та нібито, тільки не зовсім, Геккі. У записці сказано, що вони наші, якщо Том не повернеться до сніданку.

— А він повернувся! — вигукнув Том і, задоволений досягнутим театральним ефектом, урочисто вступив до табору.

Незабаром вони влаштували розкішний сніданок — рибу з грудинкою, а коли посідали снідати, Том почав оповідати про свої пригоди, безбожно їх прикрашаючи. Коли хлопчики вислухали його до кінця, вони й самі почали дерти кирпу і відчули себе великими героями. Потім Том вибрав собі тінистий закуток і заліг спати до полудня, а решта піратів почимчикували рибалити та досліджувати острів.

Розділ XVI

Після обіду вся банда попрямувала на відмілину за черепашачими яйцями. Хлопці тицяли палицями в пісок і, коли натрапляли на м’яку ділянку, опускалися на коліна й починали рити руками. Інколи вони знаходили по п’ять-шість десятків яєць в одній ямці. Яйця були зовсім круглі, білі, трошки менші, ніж волоський горіх. Цього вечора в піратів був грандіозний бенкет — вони наїлися од пуза яєчні, й у п’ятницю зранку теж.

Після сніданку хлопці з вереском носились туди-сюди по відмілині, доганяли один одного, скидаючи на ходу одяг, доки не роздягнулися взагалі, тоді забігли далеко у воду, що покривала відмілину; швидка течія раз по раз збивала їх із ніг, але від цього їм ставало лише веселіше. Вони нагиналися всі разом до води і починали бризкати один на одного, відвертаючи лише обличчя, щоб можна було набрати повітря. Потім починали боротися і вовтузились доти, доки переможець не занурював інших із головою. Закінчувалось усе тим, що всі троє зникали під водою, перетворившись у клубок білих рук і ніг, а потім знову піднімалися з води, відпльовуючись і задихаючись від сміху.

Вибившись із сил, вони вибігали на берег, падали на сухий і гарячий пісок чи заривалися в нього, а потім знову бігли до води — й усе починалося спочатку. Раптом їм спало на гадку, що власна шкіра дуже схожа на трико тілесного кольору; вони накреслили на піску арену і влаштували цирк — із трьома клоунами, бо ж ніхто не хотів віддавати цю почесну роль іншим.

Потім вони дістали кульки й почали гратися ними — і гралися доти, доки й ця розвага їм не набридла. Після цього Джо і Гек знову пішли купатися, а Том не захотів, бо виявив, що, скидаючи штани, він скинув разом з ними і тріскачку гримучої змії, яка була прив’язана до ноги; він лише здивувався, як це його досі не зсудомило без цього чудодійного талісману. Він не наважувався купатись, не знайшовши тріскачку, а тим часом Джо з Геком теж натомилися й вирішили відпочити. Потроху вони розбрелися в різні боки, занепали духом і з сумом позирали за широку ріку — туди, де дрімало на осонні маленьке містечко. Том похопився, що пише на піску «Беккі» великим пальцем ноги; він стер написане і розсердився на себе за таку слабкість. Але неспроможний був стриматися і знову написав те саме; потім знову затер це слово ногою і попрямував подалі від спокуси, покликавши решту піратів.

Однак Джо зовсім розкис, і розвеселити його було вже неможливо. Він так заскучав за домівкою, що не знав, куди подітися від туги. Сльози ось-ось готові були