Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Том 3 📚 - Українською

Читати книгу - "Том 3"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Том 3" автора Леся Українка. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 71
Перейти на сторінку:
рук Елеазарових, і стогін її струн, пробринівши, затихає. Ридання в народі замовкли, наче урвались.

Тиша.

Елеазар 7 (повагом, але твердо й виразно)

Батьки і браття, матері і сестри!

Я жду від вас каміння або слова.

Мовчання.

Який прокльон страшніший над мовчання?

Дід

Ми не кленем тебе, Елеазаре.

Молодий хлопець Прости мені за згірдие слово, брате.

Елеазар Ви не клеиете. Я прощаю, браття, вам всі слова. А все ж проклятий я страшним прокльоном крові. Кров батьків, пролита марне за пропащу волю, тяжить на голові моїй і вашій і клонить нам чоло аж до землі, до каменя того, що не здійнявся на мене у руці мого народу.

Син чоловічий сам себе поранив об гострий камінь, падавши додолу, у розпачі роздер одежу честі, посипав голову золою ганьби!

Ох, я додолу впав, як і святиня, всі полягли ми, як Єрусалим.

І як тепер відбудувати тяжко святиню нашу, так нам тяжко встати із пороху невільницької ганьби.

Бо впала ганьба і на наші руки, що не знялись життя нам одібрати, нам, подоланим, а знялись робити на ворогів. Проказою неслави покрилося дівчат сіонських тіло, бо не втопилися вони в Євфраті, а бавити-пішли синів розпусти

- і годувати плід свого безчестя.

І нечесть пойняла мої уста, бо з голоду уста сі не замовкли, а промовляли мовою чужою на тих від бога проклятих майданах, де всі пісні бринять, а тільки тая, що з серця рветься, мусить умирати.

Гнітить нас ганьба тяжче від кайданів, гризе нас гірше, ніж залізні пута.

Терпіть кайдани — то несвітський сором, забуть їх, не розбивши,— гірший стид. х Нам два шляхи: смерть або ганьба, поки не знайдем шляху на Єрусалим.

Шукаймо ж, браття, до святині шляху так, як газель води шука в пустині, аби не міг сказати ворог дужий:

«Ось я убив Ізраїлю, він мертвий!»

А поки знайдем, за життя борімось, як барс поранений серед облави,— нехай не буде приказки між людьми:

«Заснув господь Ізраїлю на небі».

О, рано ще радіти, Вавілоне!

Між вербами бринять ще наші арфи, ще ллються сльози в ріки вавілонські, ще соромом горить дочка Сіону, >

Іудин лев іще рикає гнівом.

Живий господь! Жива душа моя!

Живий Ізраїль, хоч і в Вавілоні!

Голос покликача з табору

Ізраїль, до наметів! Ніч надходить!

Люди розходяться по наметах, кожний до свого. На далекій вежі видко магів вавілонських, що ворожать по зорях. Темніє. Табір затихав. З Вавілона ледве доноситься гомін нічних оргій. Урочиста ніч тремтить над табором бранців і над Вавілоном. То там, то там загораються сторожові огні. Тита.

[15/11 1903,

San Remo]

НА РУЇНАХ

Драматична поема (З часів першого полону вавілонського)

Ясна, місячна ніч. Далеко розляглась рівнина Іорданська, на видноколі мріють гори Морія і Сіон, поблискуючи срібним верхів’ям проти місяця. В глибині, але не так далеко, як гори, чорніють руїни Єрусалима, де-не-де поміж ними блима вогник, либонь, в якій позосталій хатині, де ще живуть люди. По рівнині блукають люди. Вони зібралися з різних сторін,—хто з Іудеї, хто з Самарії. Одні побудували собі курені з каміння, що набрали на руїнах, та з іорданського очерету; другі — розпалюють маленькі багаття, гріються і щось варять; інші копають ями й ховають в них кістки, знайдені на давнім побойовиську. Чутно зітхання, приглушені ридання і здавлене шепотіння тих, що не сплять, але більша частина спить, хто d безверхім курені, хто просто серед поля, вкрившись лахміттям, лігши ницьма, щоб місяць не будив. Ті сонні здаються вбитими, а поле від того ще сумпіше — воно мов тільки що після бою, наче вкрите трупом. Скраю три постаті — жінка, дівчина і дівча-підліток — сумно сидять над погаслим багаттям. Жінка колише на руках маленьку дитину, дівчина пряде вовну, дівча-підліток плете кошик з очерету.

Пророчиця Тірца (іде від руїн єрусалимських і наближається до тих трьох)

Спокій вам, сестри!

Жінка

І тобі спокій!

Спокій нам всім... спокій і смерть.

Тірца

Чого?

Живий наш бог, і ми живі.

Жінка

В руїнах!

(Притуляється лицем до дитини і плаче. Дитина квилить

крізь сон.)

Т і р ц а

Не напувай слізьми малого сина, не нагодовуй молоком недолі.

Дівчина Покинутим де іншої взять страви?

Т і р ц а

Чому ти звеш покинутими вас?

Дівчина Мій брат в Ассірії *, у Ніневії *.

Дівча-підліток Мій батько в Вавілоні другий рік.

Жінка Мій чоловік подався в Фінікію *.

Т і р ц а

Але вас три й дитина межи вами.

Той не покинутий, хто сам не кинув. Паліть багаття, поки встане день, щоб вам було видніше при роботі.

Дівчина (кладе кужілку долі)

Робота наша марна. Хто ж то буде носити шати сі, як напряду?

Мій брат в Ассірії, в ворожім війську, неволячи, в неволі сам загине. .

На кого дбати?

Т і р ц а

Дбай сама па себе, то будеш вільна,— перед ворогами не скажеш: «Хто мені одежу дасть?»

Не скаже ворог: «Я тебе вдягаю».

Дівчина здіймав кужілку й знову береться прясти. 168

Т і р ц а

(до дівчини-підлітка, що, зао/смурившись, склала над роботою руки)

Чого сидиш, хіба скінчила працю? Дівча-підліток

Та що кінчати? Подруги плетуть сі кошики, щоб носити землю на могилки над трупами батьків, що полягли, боронячи святиню.

А в мене ж не зосталось і могили!

Мій батько в Вавілоні. Кажуть люди, що він будує храм новий Ваалу.

Т і р ц а

А ти будуй нову для себе хату, не на могилу, на оселю дбай, щоб не була чужою в ріднім краю.

Не скажеш ти: «Хто дасть мені притулок?» Не скаже ворог: «Я для тебе захист».

Плети скоріш, носи каміння й глину, будуй курінь,— холодні ночі близько. Дівча-підліток шпарко береться до роботи.

Т і р ц а (до жінки)

Чому твоє багаття не горить?

Жінка

Нащо йому горіти? Жінка дбає в своїй оселі про багаття хатнє.

А де ж моя оселя? Серед поля?

Мій чоловік осів у Фінікії, в чужому краю злота добуває...

Для кого маю берегти багаття?

Т і р ца (показує на дитину)

Для сього і для себе. Серед поля своїй дитині розпали багаття, нагрій і нагодуй, щоб не квилило коло сухих грудей твоє дитя,

щоб не тремтіло з холоду під рам’ям, щоб не ридала ти, мов безпорадна:

«Хто

1 ... 27 28 29 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Том 3», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Том 3"