Читати книгу - ""Веста" не знає пощади, Микола Козакевич"

у кілька газет. Він звернув увагу, що це вчорашні краківські газети. В них лежав у промасленій ганчірці якийсь невеличкий предмет. Завірюха розмотав його, і всі побачили військовий пістолет ТТ. В обоймі жодного патрона. Дуло блищало, мов дзеркало, не було ніяких слідів диму. Тут є над чим замислитись. Якщо з цього пістолета вбито Чорну Ручку, то коли ж злочинець встиг вичистити зброю? Адже трактористи під’їхали не пізніше, як через п’ятнадцять хвилин після від’їзду автомашини. Завірюха глянув на номер пістолета, вибитий на рукоятці: Ц 1387. Потім витягнув свою записну книжку. В ній був записаний той самий номер. Це пістолет Августа Рема!

Відкриття так вразило капітана, що він мимоволі випустив газети, і ті, підхоплені вітром, полетіли по шосе. Міліціонер побіг за ними і за хвилину приніс капітанові. Складаючи газети, Завірюха помітив на одній з них якісь чорнильні знаки. То були різні написи, які звичайно робить людина, щоб “розписати” авторучку. Але в ту ж мить увагу капітана привернув клаптик паперової смужки. Такі смужки з адресою передплатника наклеюються на газети, журнали. На клаптику, що лишився на газеті, ще можна було прочитати уривок адреси, написаної фіолетовими буквами: вул. Діе…

3

Чому вбили Чорну Ручку — капітан догадувався: повідомлення про підозру Завірюхи щодо годинників могло стривожити господарів Чорної Ручки, і вони вирішили перерізати єдину нитку, яку противник тримав у своїх руках. Можливо, що бандит почав шантажувати своїх довірителів і вимагав спеціальної плати за мовчанку. А втім, не це було головне. Причини вбивства рецидивіста з’ясуються в комплексі інших фактів, які те треба розв’язати. А тепер найважливіше — дізнатися, де, коли і хто вбив Чорну Ручку.

Лікар Калюжний встановив, що смерть настала не раніше як за десять годин до того, коли труп знайшли в придорожній канаві біля Отвоцька.

“Десять годин, — міркував у своєму кабінеті капітан Завірюха, — час цілком достатній, щоб не тільки вичистити пістолет, але й перевезти труп з місця вбивства на кількасот кілометрів — наприклад, з… Кракова до Отвоцька”.

Чому саме з Кракова? Крім газети, у Завірюхи був ще один непрямий доказ: оперативний відділ повідомив його, що вчора ввечері ювелір Згожельський розмовляв по телефону з кимось у Кракові. Розмова була коротка: “Постарайтеся бути близько півночі в Отвоцьку”. На жаль, краківський співрозмовник говорив з переговорного пункту головного поштамту.

Але навіщо було стільки морочитися з рискованим перевезенням трупа? його бентежила гільза, яку знайшли на місці мнимого вбивства. Коли Чорну Ручку вбили у Кракові, то як гільза опинилася в канаві під Отвоцьком? Чи, може, її підкинули, щоб створити враження, ніби злочин вчинено саме в цьому місці? Це логічно, але в такому разі навіщо було так близько ховати пістолет, до того ще й вичищений? Це спростовувало дану версію. Щось тут явно не сходиться. Експертиза, якій піддали гільзу і знайдений пістолет, встановила, що риски на гільзі і слід від ударника зовсім не відповідають особливостям патронника та ударника пістолета Рема. У Завірюхи один камінь звалився з плечей. Значить, гільза або випадково опинилася в канаві, або її підкинули злочинці, щоб спрямувати пошуки на іншу зброю.

Смерть Чорної Ручки обірвала важливу нитку, що була в руках Завірюхи, але допомогла натрапити на новий слід. Капітан ні на хвилину не забував про напис на клаптику паперової смужки, що лишилася на “Газеті Краківській”, в яку було загорнуто пістолет ТТ.

Вул. Діе… — то було все, що капітан знав про невідомого передплатника воєводської газети. Але й це було немало. Тисячі селищ і міст є в країні, сотні тисяч вулиць. І в будь-якому з цих селищ і міст, на будь-якій вулиці міг жити вбивця. І ось капітан дістав майже точну адресу особи, яка, може, й не була сама вбивцею, але мусила знати вбивцю або хоч раз зустрічалася з ним. Досить було посидіти кілька хвилин над планом Кракова, щоб впевнитись: у місті є тільки одна вулиця, яка починається з тих букв, що лишилися на папірці — вулиця Діетля, в самому центрі. Звичайно, могло виявитися, що на вулиці Діетля живе кілька тисяч передплатників “Газети Краківської”, але ж це набагато менше, ніж 28 мільйонів усіх жителів країни, серед яких довелося б розшукувати одного — вбивцю.

Ось чому на другий день пізно ввечері сержант Недєльський у цивільному костюмі виїхав швидким поїздом до Кракова. Від капітана Завірюхи він дістав завдання: виписати прізвища й адреси всіх передплатників “Газети Краківської”, що живуть по вулиці Діетля, розшукати невідомого передплатника і хоч який-небудь слід автомобіля з червоною стрілкою. Крім службового відрядження, в кишені Недєльського лежав конверт, а в ньому фотокопія тих чудернацьких написів, які зробив хтось на примірнику газети, “розписуючи” авторучку. Хімічний аналіз чорнила дав небагато.

Було виявлено деякі речовини, які вводяться в чорнило для того, щоб воно не так швидко засихало. В чорнило вітчизняного виробництва цих речовин не додавали. Отже, треба думати, що ручка була заряджена закордонним чорнилом. Завірюха знав, що в комісійних магазинах багато імпортного чорнила, тому не надав аналізові великої ваги.

Завдання сержанта Недєльського було важке, але не безнадійне. Адже всі машини зареєстровані. Якщо ж кремова машина з червоною пластмасовою стрілкою і не зареєстрована у Кракові, то її певно запам’ятали мешканці вулиці Діетля, серед яких, мабуть, є такі, що цікавляться новими марками автомобілів.

Отож, діставши від капітана докладні вказівки, Недєльський їхав у Краків і, сидячи у вагоні другого класу, мріяв, що назад він повертатиметься не сам, а в товаристві “зв’язаного” вбивці Чорної Ручки.

А у Завірюхи в цей день було повно роботи з висновками, що їх подали фахівці, які оглядали місце злочину. У товстій картонній папці з написом “Веста” з’явилися нові документи — акти, протоколи, знімки, висновки експертів… Десь опівдні надійшли повідомлення про наслідки перевірки машин, проведеної тієї ночі на території цілого воєводства. Це були сотні донесень, де зазначалися номери і марки автомобілів, які в час перевірки виїжджали за межі столиці і сусідніх міст, з’єднаних шосе з Отвоцьком. Капітан буквально потонув у цих паперах, шукаючи відомості про