Читати книгу - "Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем"

перемога була вирвана у поразки, почули новину про те, що, хоча все інше було втрачено, зброя, танки і оснащення, більше трьохсот тисяч чоловіків було врятовано. І хоча вони нічого не знали про те, що сталося з тими, чия доля їх найбільше хвилювала, вони знову наважилися сподіватися. Весь цей темний відрізок часу пані Хендерсон виконувала важку працю, пов'язану з доглядом за тридцятьма дітьми, з суворим, застиглим обличчям. Вона тримала інших також у чомусь такому на зразок лютості, ніби сподіваючись, що, довівши їх до смерті, вона зможе позбавити їх розум від їхніх нудотних страхів.

У неділю Джим, як завжди, приїхав, щоби провести день, але це була сумне, змучене застілля, за яке вони сіли в годину дня. Генерал залишився в місті на вихідні. Мей мовчала, тому що на серці у неї було важко, а Джейн не могла змусити себе заговорити з Джимом. Вона уникала дивитися на нього і, коли він звертався до неї, відповідала односкладово. Вісім місяців, проведених на фермі, надали йому сил; важка фізична праця загартувала його м'язи; сонце зробило засмаглим, і виглядав він зразком здоров'я. Але його фізичний стан був образою для Джейн, і тільки страх перед матір'ю завадив їй вимовити гіркі сарказми, які крутилися у неї на кінчику язика. Пані Хендерсон сумно дивилася на нього. Його обличчя було змарнілим, як ніби від духовного конфлікту, але це додало йому нову відмінність зовнішності, і тепер, такий сильний і здоровий тілом, він дійсно був дуже красивим молодим чоловіком. Його руки засмучували її, тому що вони стали грубими, брудними і мозолистими, але, незважаючи на все це, вони були прекрасні і добре складені. Зі скромною гордістю пані Хендерсон сказала собі, що вони зраджують його породистість. Тільки у джентльмена можуть бути такі руки. Сталося так, що погляд Мей теж впав на них, і вона була вражена їх м'язистою силою. Вони були схожі на Роджерові, але більші, і вона навряд чи знала чому, більш значні. У них було щось дивне, майже зловісне, що не залежало повністю від жорстокого поводження, яке їх зробило грубими. Вони дивно контрастували з болючим, впертим, жалюгідним поглядом його карих очей. Пані Хендерсон зиркнула на Дору. Вона сиділа, опустивши очі, очевидно, поглинена ростбіфом і йоркширським пудингом, які їла зі здоровим апетитом. З її волоссям золотистого кольору і прекрасною шиєю вона, безумовно, була дуже миловидною молодою жінкою. Звичайно, пані Хендерсон знала, що Джим закоханий у неї, але вона була абсолютно впевнена, що Дора не кохає його. Було добре з її боку відмовитися від пропозиції, яку він, безсумнівно, зробив. Це показувало, що вона була незацікавлена. Оскільки Мей бездітна Джим повинен був в кінцевому підсумку успадкувати власність, і це було б добре до пари для біженки без гроша в кишені. Пані Хендерсон дуже ніжно ставилася до неї. Було правдою те, що Джейн давно ще сказала: генерал не хотів би, щоби Джим одружився з іноземкою; це, звичайно, було упередженням; їй би це теж не дуже сподобалося, вона хотіла, щоб Джим одружився з милою англійською дівчиною з хорошої сім'ї, з такою дівчиною, з якими завжди одружувалися Хендерсони; але якби Дора кохала його і він був упевнений, що вона зробить його щасливим, вона була б останньою людиною, яка стала би ставити перешкоди на його шляху. І не було ніяких сумнівів, досить було тільки поглянути на неї, щоб зрозуміти, що вона не залишить дитячі кімнати в Грейвні незаселеними. Пані Хендерсон було цікаво, про що думає Дора. Вона, здавалося, трималася особняком від інших і не робила ніяких спроб приєднатися до розмови, яку пані Хендерсон із зусиллям намагалася продовжити. Атмосфера була настільки напруженою, що, вичерпавши всі інші можливі теми, вона повернулася до Джима і почала розпитувати його про його працю на фермі. Він відповідав на її запитання, але було важко бути природним, коли він знав, що вона спрошувала їх тільки щоби уникнути будь-яких згадок про катастрофу, яка так важко тиснула на їхні серця. Вона могла б вести бесіду з незнайомцем, якому катастрофа була байдужа. І дійсно він був щасливий на своїй роботі. Йому доставляло особливе задоволення бачити як росте пшениця на полях, які він сам зорав, і повсякденні господарчі клопоти в їх різноманітності були для нього джерелом безперервного інтересу. Він пишався тим, що під час сезону ягніння не втратив жодного ягняти. Він просидів всю ніч з коровою, яка ось-ось повинна була отелитися, не тому, що так велів йому працедавець, а тому, що він був неспокійний через неї. Він доїв корів, годував і поїв коней, змішував помиї для свиней і годував їх. Праця пліч-о-пліч з природою давала йому відчуття спокою, за що він був дуже вдячний.

Це дозволяло йому з напівздивованою байдужістю переносити ворожість свого працедавця. Містер Дженкінс був маленьким жилавим чоловіком з сивим рідким волоссям, зморшкуватим кістлявим обличчям і почервонілими очима. Він був сповнений рішучості утримати Джима на роботі. Найбільшою похвалою, яку Джим коли-небудь від нього отримував, було зневажливе бурчання, і коли він робив помилки, як спочатку часто робив у своєму невігластві, Дженкінс лаяв його з непристойними образами. У Джима склалося враження, що він отримував зловтішне задоволення, піддаючи сина генерала Хендерсона грубощам свого язика. Він говорив про нього, навіть у його присутності, як про ухильника і не дозволяв своїй дружині і дітям спілкуватися з ним доти, поки це було неминуче. Іноді він намагався з усіх сил вивести Джима з себе, щоб той міг піти в поліцію і поскаржитися на нього.

- Щипати конопать, ось що вам слід робити, - гарчав він.

Джим дбав про те, щоб бути з Дженкінсом таким же ввічливим і шанобливим, якби їх позиції помінялися місцями, і він очікував би, що ця людина буде ним. Але він вирішив, що, коли настане мир і він буде вільний, він поб'є цю тварюку до напівсмерті. За це варто було б піти у в'язницю.

Сталося так, що напередодні ввечері сталося щось таке, про що він не міг не поговорити зі своєю матір'ю. Він знав, що це буде приводом для дотепів Джейн, і волів би щоб вона не дізналась про це, але тільки через це почуття він змусив себе згадати про це тоді і там.

- Мати, - сказав він, - як ви гадаєте, батько не буде заперечувати проти того, щоб я ночував в котеджі