Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Наречена для боса, Астра Вєєр 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для боса, Астра Вєєр"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для боса" автора Астра Вєєр. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28 29 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 22

Діана

Після річниці корпорації і вихідних, які пролетіли занадто швидко, я збираюся в офіс. Подруга вже повідомила, що на місці. Закінчую макіяж, навіщось наносячи його більш ретельно. Нехай і не яскраво, але бажання виходити, як попало з дому, змінилося потребою відчувати себе в новій ролі комфортно. Віка на це жартома підказує, що я для Максима чепуритися хочу.

І вигадала ж таке, наче бос оцінить. Ну, хіба що помітить, що я не в мішку на роботу прийшла.

- Ой, Максиме Юрійовичу, а ви навіщо тут? - гублюся, побачивши боса під моїм під'їздом.

Справа в тому, що я збиралася по дорозі на зустріч налаштуватися. Губи блиском нафарбувати. З Вікою поговорити, мене це заспокоює від нервових потрясінь.

Все разом накрилося з приїздом Його величності боса. Ні, гірше. Нагадую собі, подивившись на каблучку. Цей багатий красень тепер мій наречений…

- І тобі привіт, - бурчить Максим сиплим голосом і тре пальцями скроні.

Всі ознаки того, що мій бос на вихідних не просихав і розважався.

Цікаво, сам або з братом? А може з коханкою? Або все ж таки з братом?

Знаю, що не моя справа. Але як я тоді повинна вгамувати цікавість?

- Як ви, е-е-е... тобто, ти, - ніяк не звикну. - Вихідні проводив? Не хворів?

Навіщо тільки запитала, ось же дурна.

Бос витріщив, і без того величезні, очі, та як закричить:

- Приберіть її від мене подалі! Нехай не наближається до мене і Інфініті!!!

Моє серце, за відчуттями, підстрибнуло, а потім звалилося з гуркотом під ноги.

Босом був скаженим, а нареченим став, то зовсім вже звихнувся.

Але вже через хвилину я розумію, що кричить він не на мене. Пробігає повз і, розмахуючи руками, не дає під'їхати Віці близько до парковки. Там же Інфініті його дорогоцінна тільки з ремонту повернулася, на сонечку блищить.

- То мені що, не підвозити Діану? - Віка висовується у вікно.

- Найближчим часом ні. Я сам буду за нею приїжджати, - пояснює їй мій бос-наречений, знахабнілий по життю.

- А мене ніхто не збирається запитати? - просто цікаво стає.

Може, я на метро їздити буду. І нічого, що до найближчої станції три зупинки на автобусі доведеться добиратися.

- Навіщо? - дивується Максим.

- Успіху вам і всякого... такого, - Віка багатозначно підморгує мені обома очима, здаючи назад від парковки. І просто дивом не збиває стовп. Ми з Максимом встигли закричати їй: "Гальму-у-уй!!!»

Загалом, мені тепер заборонено наближатися до машини Віки. До самої подруги можна, а до її автівки  — ні. Таке ось нове правило боса. Бачте, на час угоди я йому потрібна живою.

В офісі практично відразу помічаю зміни.

Починається від вхідних дверей. Вся охорона вітає мене по імені та по батькові.

Втрачаю щелепу і лепечу: «Добрий ранок, хлопці». Ну що і зазвичай, говорила при зустрічі з ними.

З Максимом йду до ліфта, зустрічаю своїх колишніх колег з другого рівня. Хто б бачив їх посмішки і чув солодкий голосок, коли віталися, той би прийняв зграйку пліткарок за добрих милих жінок. Я, про всяк випадок, дулю скрутила в кишені.

У ліфті ми піднімаємося не одні. Але бос стоїть до мене настільки близько, що я саму себе соромлюся. Намагаюся вдивлятися у кнопки, які блимають вогниками, щоб хоч кудись подіти очі. Вдихаю аромат дорогого парфуму боса, що став вже звичним за останній тиждень. Напевно, тільки по запаху боса знайду і навряд чи з кимось іншим переплутаю.

На передостанньому поверсі виходить начальник фінансового відділу, і мій погляд зісковзує на Максима. Він різко відводить очі, так, немов тільки дивився на мене.

- Знайди мені таблетку від головного болю і перенеси зустрічі на післяобідній час, - дає вказівки, коли ми виходимо.

- Як скажеш... - помічаю діда Горинича і додаю: - Так, милий. Все, як забажаєш.

Тут же рука Максима охоплює мене за талію і він воркоче голосніше:

- Яка ж ти у мене чудова. Найкраща наречена на світі.

Бере за руку і підводить до приймальні.

Його дід нас пронизує уважним поглядом через окуляри, ніби сканує. Чогось хмуриться, на моє привітання просто киває. І нагадує про важливу угоду з проханням «не прогавити важливу справу для корпорації».

 

Виглядає це так, ніби він на нас подивитися приходив. Адже міг і по телефону повідомити або передати через великий штат співробітників.

Біля дверей Горинич пригальмовує.

- А чому моя дочка не знає ваших заручин?

Максим стискає мою долоню міцніше. Ну ясно, когось притиснули за хвіст.

- Ти ж казав, ми приїдемо знайомитися з твоєю мамою і повідомимо. Ажде так, коханий?

Я не знаю де мій “Оскар”, але для надбавки до зарплати відмінно працюю.

- Так, я ж хотів влаштувати сюрприз. Гадав, що мама буде на річниці, - підхоплює бос цю брехню. - Тим паче ми цього тижня збиралися до неї приїхати.

Горинич задає питання, а як у мене справи з сюрпризами. Чи знають мої батьки? Доводиться брехню накидати вже розміром з вежу, що знають, звичайно ж. Радіють не натішаться. Чекають в гості мого нареченого, столи накривають.

Залишаємося одні нарешті та очманіло дивимося один на одного.

- Нам же не треба... - заїкаюся було я.

- Треба, треба, Діано. До моєї матері точно доведеться навідатися. Я повідомлю, в який день. І дай мені вже швидше таблетку!

Ні, одну таблетку я шукати не буду. Потрібні дві. Тепер і у мене скроні від жаху здавило.

Гаразд ще дід, співробітники. Мені здається, що для них прикидатися простіше. А якщо мама Максима розкусить нас? І як мені жінці брехати? Де стільки нахабства набратися, як у мого фіктивного нареченого.

Ох, і потрапила ж я.

До обіду заспокоююся. Тішуся від вигляду притихлих офісних піраній. Вже до мене, як до підстилки боса, не ставляться, лесливими компліментами закидають. Брешуть зміюки, але приємно брешуть. Мені б у них повчитися.

З Тимом п'ю каву, коли до мене забігає. Від подруги отримую безліч підбадьорюючих повідомлень із серії того, як мені пощастило. Так ось і приходить назад здоровий глузд: трохи потерплю, а там і своя квартирка з'явиться. Довго не доведеться бути нареченою, час швидко пролетить.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 27 28 29 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для боса, Астра Вєєр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для боса, Астра Вєєр"