Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » До зустрічі ніколи, Меланія Арт 📚 - Українською

Читати книгу - "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"

465
0
16.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "До зустрічі ніколи" автора Меланія Арт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 83
Перейти на сторінку:

– І все ж дарма дружина її не відтягала за волосся, – пожартувала знову та сама робітниця, коли Хоменко зробила невелику паузу.

– По правді, я з вами згодна, але сталося, як сталося, – сказала їй білявка зі смішком, а потім продовжила. – Загалом ми тоді всі були в шоці, адже не очікували від милої хорошої дівчинки такої поведінки. Коли її спитали, чи розуміє вона свою помилку – дівчинка просто сказала, що в кожного свій шлях до щастя. Ось так от. Не буду вам розповідати, як далі ми налагоджували зв’язки з тією родиною, а потім і зі всіма іншими клієнтами, що негативно відреагували на статтю… Але, як я вже казала, та дівчинка – була звільнена з великим скандалом. І не з нашої, а з її сторони. Вона намагалася подати на нас в суд за неправомірне звільнення, а коли не вийшло – просто почала поливати нас брудом всюди, де тільки з’являлася. Ця історія трапилася близько трьох років тому. Я думала, що дівчинка вже давно забула про нас, але, очевидно, її образа досі жива, якщо вона вирішила наговорити про нас з Маргаритою Петрівною такого бруду одній чи одному з ваших колег. Ось і вся правда. 

– А звідки ми знаємо, що це дійсно правда? – раптом прозвучав голос нашої адміністраторки Мілани.

– Це правда, – знову взяв слово хлопець з команди Хоменко. Вадим, здається. – Ми всі пам’ятаємо цю історію. І Ніка не хоче казати, але ця дівчинка, Кіра Яковленко, справжня мерзота, яка тоді дістала всіх нас. Хочете, спитайте в будь-кого з “Elegans”. Кожен з нас зможе розповісти свої спогади про той непростий період. 

– Але ж ви справді розлучилися, Вероніко Захарівно? Чому? – безцеремонно спитала все та ж адміністраторка.

– Розлучилася, правда. Але повірте, що моє розлучення абсолютно не пов’язане з роботою, а про інше – вам знати не потрібно, – відповіла Хоменко таким холодним тоном, що адміністраторка в раз закрила свого рота.

А ось це вже цікаво. Хоменко була одружена? З ким? І як довго? Залетіла від якогось свого коханця, чи що? Можливо, в неї й діти є?

Так, стоп! Мене це не стосується. Роз’яснила ситуацію – ну й добре. А все інше – зайва інформація.

– Якщо питань більше немає, можете бути вільними, – знову звернулася до присутніх білявка.

Коли всі почали розходитися, я прислухався до розмов і зрозумів, що Хоменко та Рита для всіх тепер – це жертви, яких навпаки потрібно оберігати від таких гієн, як ця Кіра. Що ж, нехай так. Будемо вважати, що історія з плітками майже закінчилася. Залишилося тільки звільнити Ліну. Можливо, це буде для неї хорошим уроком на майбутнє. Хоча… Якщо вона дружить з такими особами, як ця Кіра, то все й так зрозуміло. Боже, ну й навіщо вона мені трапилася тоді на корпоративі? Ніколи ж до неї не спав з колегами, а тут не стримався і маю ці додаткові проблеми.

– Я ж казала, що так буде швидше, – почув задоволений голос Вероніки, а потім раптово виявив, що в залі більше немає нікого, окрім нас двох.

– Тобі просто пощастило, що цього разу – ти справді була невинною, – гмикнув.

– Цього разу? А були й інші? – поцікавилася, не сходячи зі свого місця.

– Справді хочеш почути мої думки щодо цього? – відповів, спостерігаючи, як вона втомлено з закритими очима проводить рукою по шиї.

– Здається, я теж сьогодні заслуговую на правду, – з посмішкою відповіла, підіймаючи свій погляд на мене.

Раптом захотілося...

Ні, не захотілося мені нічого!

Потрібно завершувати ці задушевні розмови. З плітками розібралися і добре, але я все ще не бажаю бачити Хоменко у Фієрі. І це – аксіома.

– Не заслуговуєш. Наше тимчасове перемир’я закінчене, Хоменко. Тримайся від мене подалі, – сказав, а потім, не чекаючи відповіді, взагалі вийшов з конференц-зали.

Потрібно мені відпочити від цієї дівиці, а вже потім можна буде й подумати, як по-чесному прибрати її з компанії.

1 ... 28 29 30 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «До зустрічі ніколи, Меланія Арт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"