Читати книгу - "Випадковий свідок, Мерайя Д Рок"

                Колін вимкнув передачу. З шипіння приймача він чув, що його почули, диспетчер передавав дані далі. Озвалися патрульні, які запевнили, що рухаються в бік Девілс-Кріку. Та Колін більше не подавав голосу, він намагався наздогнати Біллі.

                Пікап злетів з головної траси, маневруючи нерівною польовою дорогою, що вела, як знав Колін, до Пекіну в об’їзд Стамп-Лейку. На ґрунтовці «Додж» Коліна нещадно підкидало, і він змушений був трошки знизити швидкість, аби лиш не впустити пікап з виду. Він передав дані диспетчеру, тому знав, що в містечку вже чекають на втікача.л

                Та Біллі знов кинув авто вправо, вивернувши між Стамп-Лейком та Лебединим Озером. Його «Ніссан» краще справлявся з ґрунтовкою, і Колін майже втратив шанс наздогнати підозрюваного. Та молодий детектив все ж вперто гнав службове авто, висячи на хвості втікача.

                - Куди ж ти, трясця?! – гаркнув він, коли пікап знову повернув. – Ти ж в пастці, ідіот!

                Вони мчали пасовиськами Монінгів. Справа був Девілс-Крік, і Колін чув виття поліцейської сирени. Це означало, що до погоні приєдналися інші учасники. Хоча йому самому здавалося, що в цій гонитві їх лише двоє: він і Біллі, що гнав «Ніссан» кудись вперед, одному йому відомим маршрутом. І крім них двох існують лише стада корів, кущі акації і незрозуміла кінцева мета, до якої так прагнув дістатися утікач. А ще – Девілс-Лейк попереду.

                Раптом, коли чергова купина акації приховала на мить «Ніссан» від погляду Коліна, з’явився іще один учасник погоні. Чи її жертва…

                Коли Колін оминув кущі акації, він помітив, як з землі повільно і незграбно піднімається жіноча постать в закривавленому одязі. Він скинув швидкість, проводжаючи пікап поглядом, і шоковано упізнав в жінці, що благально тягнула руки в бік його авто, Сару Монінг власною персоною. Та в ній не було нічого, що могло би нагадати ту зневажливу скандальну особу, яка накричала на нього в день їхнього знайомства. Розтріпане волосся, порваний джемпер, кров на обличчі і руках…

                Колін спинився, відкривши двері. Сара ввалилася на сидіння, ридаючи вголос. Вона тремтіла і захлиналася, і Колін не відразу зрозумів, що вона намагалася сказати, що Біллі погрожував їй і вона ледь втекла.

                - Доженіть його! – розібрав між схлипуваннями Колін. – Доженіть, він вб’є Джо!

                - Трясця! – гаркнув Колін, зриваючись вперед. – Трясця… Пристебніться, мем, ми доженемо його!

                Але вони не наздогнали…

                Коли «Додж» вирвався на берег Девілс-Лейку, з води стирчала задня частина кузова пікапу, що повільно і невпинно опускався на дно. Сара закричала, раніше за Коліна зрозумівши, що її син не справився з керуванням і на повній швидкості вилетів в воду з невеличкого пірсу.