Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

Тим часом Ален лежала у своєму номері. Минуло ї ночі вона спала дуже погано. Одного разу зраджена своєю кращою подругою, вона більше не хотіла залишатися у своєму місті і проводити літо, дивлячись як її колишніх хлопець і колишня краща подруга гуляють і обнімаються. Тому вона поїхала геть. Спочатку було навчання. Потім різні курси. І нарешті море.

Ален не була занудою. Вона зажди була душею компанії. І ось тепер вона поїхала дівчатами, з котрими подружилася ще в минулому році, працюючи в дитячому таборі.

Дівчина була впевнена в собі, відкрита до спілкування, балакуча, іноді навіть дещо тверда у своїх рішеннях. Але разом із тим скромна і чесна.

Ален була гарним співрозмовником. Вона вміла вислухати. Вміла побачити в людині щось більше ані просто собі подібного. Вона любила природу. Вона любила тварин. А ще, Ален, любила слухати тишу.

Вона була романтиком. Але разом із тим, вона рішучою, твердою, людиною слова. Ален була така різностороння, що навіть іноді сама собі дивувалася, як там могло скільки всього в ній вживатися. Але головною її рисою була простота. Можливо, саме цю якість і відзначав у ній новий друг. Хоча, знайомство з Роаном дівчина не сприймала серйозно.

– Та ж він старший від мене. Причому на багато! – говорила вона собі. – До того ж, у нього напевне є дружина. Хоч і стара як міль, але все ж вона його законна дружина.

Дівчина сама не могла зрозуміти, як це вона так взяла і провела цілий день з цим чоловіком. А головне, чому? В них же ж не має нічого спільного.

Вона хоче стати економістом. Ну а у вільний від роботи час знімати ролики для соц. мереж і вести блоги. Тож навіщо їй це знайомство?