Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

Але вона згадала, як добре їй було вчора. Як вони гарно проводили час у двох, як спілкувалися, наче старі добрі друзі. Як провели стільки часу разом і навіть не замітили як він проминув. І тонка усмішка засіяла на її устах.

– А чому б ні? – сказала вона собі. – І якщо вже на те пішло, то можливо, би зустрітися і сьогодні. Ну погуляємо. Посидимо десь. Він цікавий. З ним не скучно. Він не набридає дешевими компліментами. І не лізе руками, як дешеві хлопи. Інтелігентний чоловік. Так, трохи сором’язливий, що навіть дивно, як для мужчини його віку. але це має свої плюси.

Так, плюси у нього є. І Ален про себе відзначала, що Роан, окрім того що вміє себе повести, ще й гарно виглядає. Адже, раніше вона собі уявляла чоловіків його віку старими, облізлими, спокушеними життям. Але він був зовсім не таким. Він наче якийсь інший. І це було приємним відкриттям для дівчини.

Та все ж, повідомлення від Роана з запрошенням погуляти, Ален зустріла досить прохолодно. Їй здалося, що вона надто сильно зацікавилася цим чоловіком. І що не варта так поступати з незнайомцями. Адже, мало що може статися? Хто його там знає, що насправді думає цей мужчина? Що ж такого може бути скрито за його гарною зовнішністю і поведінкою джентльмена!? А раптом, за маскою благочестя скривається зло. О, ще б пак. Вона пригадувала багато різних розповідей про трагічні події, пов’язані зі знайомствами.