Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

З іншого боку, бажання побачити Роана ще раз ставало все більшим. І це, не зрозуміле, нічим не аргументоване бажання водночас і притягувало і лякало собою. В середині Ален наче гралися два світи: ангел і демон, щось добре і щось погане.

Одне зі страхом нашіптувало різні, найстрашніші сценарії продовження. А інше – з легкістю витонченого ловеласа нашіптувало заспокійливу мелодію романтики. І те і інше оперувало своїми фактами. І ці факти були аргументованими з обох сторін.

Дівчина довго не могла визначитися. Але нарешті, Але все-таки вирішила прийняти другу сторону. І навіть не зрозуміла чому саме. Та їй все-таки хотілося піти куди-небудь. А з ким, якщо вона не прийме запрошення Роана? Так, що нехай буде. Зрештою,в ін. тут єдиний чоловік, з яким вона тут познайомилася. А якщо бути точнішим, то єдиний, якому вона відповіла.

Але вона буде з ним себе поводити надто відверто, не буде будувати ніяких планів. Вона просто піде прогулятися, оскільки сидіти в номері якось не дуже розумно. Погуляти. Але не більше.

– І ніяких відкритих суконь, ніяких поз і тому подібне! – шепотіла собі Ален. – Ми ж просто збираємося погуляти, наче старі друзі. – і вона усміхнулася. – Так, наче старі друзі!

Вона одягнулася в свої улюблені шорти, футболку, світлі босоніжки. Ось вона – простота. І ніякої косметики. Ален вийшла з номеру і замкнула за собою двері.