Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Відлуння золотого віку 📚 - Українською

Читати книгу - "Відлуння золотого віку"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відлуння золотого віку" автора Солон. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 48
Перейти на сторінку:
ПОЕЗІЯ

Написи на стінах

1

[CIL IV. 6842; В 2057]

На Апеллесову б ти захотів поглянуть Венеру —

   На мою цяцю поглянь: сяє красою й вона.[432]

2

[CIL, IV 1649; В 944]

Хочеш закоханих угомонить, то краще повіддя

   На вітерець ти накинь чи на стрімкий потічок.

3

[В 945]

Хто полюбив, хай живе; хто не вміє любити, хай гине;

   Хто збороняє любить — двічі хай гине такий![433]

4

[В 940]

Все б я, що маю, роздарував хорошим дівчатам,

   Жодна, однак, із юрби не до вподоби мені.

5

[В 943]

Геть я душею знеміг, очей мені сон не змикає,

   Дні йдуть чи ночі — дарма: в серці любов палахтить.[434]

6

[CII.IV, 1520; В 354]

Заборонила білявка мені чорнявих любити;

   Зможу, то добре, а ні — любитиму, хоч і не схочу.[435]

7

[CII.IV, 1904; В 957]

Дивно, як досі, стіно, ще стоїш ти, хоч од таких-от

   Написів (сором один!) мала б упасти давно.[436]

8

[В 1491]

Знайте: ми живемо, смерть же ненависна — йде.[437]

Епітафії

9. Вільновідпущеники Турпілій і Турпілія

[CIL VI. 27788; В 1488]

Зводить палати багач; мудрець — мурує гробницю.

   Прихист для тіла — у них; дім наш постійний — у ній.

Гості хвилинні ми там, а тут — поселення стале.

   Там — метушня лиш, а тут — спокій на вічні часи.[438]

10. Ветеран Ціссоній

[C1L 111. 293; 6825; В 243]

Поки жив я, радо пив я. Пийте, поки живете.[439]

11. Скатерій Целер

[CIL VI, 26003; В 1495]

Ми — вже ніщо. Та й були умирущі. Бачиш, мандрівче,

   Як то, з нічого в ніщо, вмить потрапляємо ми.[440]

12. Луцілла, бездоганна жона Ексуперанція

[CILVIII, 11665; В 1497]

Злом і добром є життя, а смерть — ні одне, ані друге.

   Зваж, коли мудрий, що з двох менше натомлює нас.[441]

13. Квестор Вінесій Фірм

[CIL V, 6842; В 1093]

Жив — набував, набуваючи — тратив; смерть перестріла —

   Й від набувань і від трат миттю звільнила мене.[442]

14. Тіберій Клавдій Секунд

[CIL VI, 15258; В 1499]

Лазні, Венера і Вакх — зіпсуття для нашого тіла.

   Все ж вони й творять життя — лазні, Венера і Вакх.[443]

15. Октавій Валеріан

[CILVI 11743; В 1498]

Втік я, звільнивсь. «Бувайте! — кажу і Надії, й Фортуні, —

   З вами вже я поквитавсь. Інших за носа водіть!»[444]

16. Секст Перенна Фірм

[CIL VI, 23942]

Жив я собі, як хотів. А чому помер — і не знаю.

17. Гай Публій Ампліат, що прожив 6 років і 27 днів

[CIL XI. 207; В 507]

Годі вже, батьку ридать, утри вже й ти свої сльози,

Матінко люба моя. В своїй смерті я кари не чую:

Карою — жити було, а смерть — то спокій для мене.[445]

18

[В 2071]

Мав я надію, гай-гай, на довге життя, та по смерті —

   Вже ні надій, ні бажань — лиш порожнеча сама.

19

[CIL IX, 952; В 1340]

Звільнююсь, світе, із сітей твоїх, прощавай, лицеміре!

   Нині я тілом своїм, земле, до тебе горнусь.

Що мені та марнота, коли, опинившись на волі,

   Ген до етерних осель злинути прагне душа.[446]

20. Раб Квінт Аммер

[CII. III 3247; В 1207]

Тіло — в землі, ім’я на плиті, душа — у повітрі.

   То чи не краще було б [і не топтати той ряст]?

КОМЕНТАР

Авсонія, Боеція, Клавдіана, Максиміана, Марціала і «Дистихи Катона» перекладено за виданнями:

Decimi Magnі Ausonii Burdіgalensis Opuscula / Recensuit R. Peiper. — Lipsiae: in aedibus Teubneri, 1886;

Anicii Manlii Torquati Severini Boethii. De consolatione philosophiae / Ed. by Weinberger. — Vindobonnae, 1935 (Corpus scriptorum ecclesiasticorum Latinorum);

Claudian / Ed. with transl. by M. Platnauer. L. — N.Y., 1922 (Loeb Classical Library);

The Elegies of Maximianus / Ed. by Richard Webster. — Princeton, 1900;

M. Valerii Martialis Epigrammaton libri / Recognovit W. Gilbert. — Lipsiae: in aedibus Teubneri, 1896;

Catonis philosophi liber […] / Rec. F. Hautlial. — Berolini, sumptibus Calvarii Sociorum. 1869.

Переклади з Авсонія і Клавдіана мають додаткове   м а р к у в а н н я, яке відсилає до нумерації творів у вказаних виданнях.

За Пайперовим виданням Авсонія перекладено також «Вислови семи мудреців» та «Народження троянд» невідомих авторів.

Авіана, Немесіана і Рутілія Намаціана перекладено за антологією Дафів: Minor Latin Poets / Ed. with transl. by J. W. Duff & A. M. Duff. — L. — Сambr., 1934 (Loeb Classical Library); Тіберіана — за антологією Ґаррода: The Oxford Book of Latin Verse / Ed. by H. W Garrod. — Oxford: Clarendon Press, 1912.

Анонімні твори «Латинської антології» (зокрема, й «Загадки Симфосія» та «Зміїні вірші»), а також Алкіма, Луксорія, Октавіана, Пентадія, Тукціана, Сульпіція Луперка і Флора перекладено за другим виданням «Латинської антології» А. Різе: Anthologia Latina, sive Poesis Latinae supplementum. Pars I: Carmina in codicibus scripta / Recensuit A. Riese. — ed. II — Lipsiae: in aedibus Teubneri, 1894—1906. — Fasc. I—II. За цим же виданням перекладено епіграми Сенеки і Петронія. «Суперечку весни з зимою» Алкуїна, вилучену з другого видання Різе, перекладено за першим: Anthologia Latina, sive Poesis Latinae supplementum. Pars I: Carmina in codicibus scripta / Recensuit A. Riese. — [ed. I] — Lipsiae: in aedibus Teubneri, 1869—1870. — Fasc. І-II. При перекладах з «Латинської антології» є   м а р к у в а н н я  — «R» з числом, яке відсилає до нумерації поезій у виданні А. Різе.

Епіграфічну поезію перекладено переважно за виданням Ф. Петровського: Петровский Ф.А. Латинские эпиграфические стихотворения. — М.: Изд. Академии наук СССР, 1962; а №№ 8 і 16—20 — за польським виданням Л. Стороні Маццолані: Rzymskie epitafia, zaklęcia i wróżby / Wybrała i opracowała L. Storoni Mazzolani; przełożył i wstępem opatrzył S. Kasprzysiak. — W.: Czytelnik, 1990.   М а р к у в а н н я   при епіграфічній поезії відносить: «CIL» — до Corpus inscriptionum Latinarum, а «В» — до продовження «Латинської антології» А. Різе, яке на епіграфічному матеріалі підготували Ф. Бюхелер (тт. 1—2: №№ 1—1858)

1 ... 28 29 30 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відлуння золотого віку», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відлуння золотого віку"