Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі 📚 - Українською

Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі" автора Сюецінь Цао. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 297
Перейти на сторінку:
неможливо? — вислухавши брамника, запитав Цзя Юйцунь. — Сподіваюся, тобі відомо, у якому напрямку зникли вбивці?

— Не буду обманювати вас, пане, — зізнався брамник, — мені відомо, куди зникли вбивці, мало того, я знаю торговця живим товаром, та й з убитим був добре знайомий. Якщо дозволите, я все докладно розповім. Убитого звали Фен Юань, він був єдиним сином дрібного сільського чиновника. Батьки його рано померли, залишивши йому невелику спадщину. Юнакові було років вісімнадцять-дев’ятнадцять, він займався мужеложеством і не терпів жінок. А тут раптом йому сподобалася дівчинка. Зустріч із нею, видно, було послано йому за гріхи в колишнім житті. Він одразу ж купив її, вирішивши зробити своєю наложницею. Причому заприсягнувся ніколи більше не віддаватися пороку й не брати в дім ніяких інших жінок. Наміри в нього були досить серйозні, тому він і чекав щасливого дня. Хто міг подумати, що торговець перепродасть дівчинку в родину Сюе? Одержавши гроші, він уже зібрався було тікати, але обоє покупців піймали його й побили мало не до смерті. Жоден із них не бажав брати гроші назад, кожний вимагав дівчинку. Тоді Сюе гукнув служників, і ті так побили пана Фен Юаня, що живого місця на ньому не залишилося. Через три дні він помер у себе вдома. А Сюе Пань вибрав щасливий день і разом із родиною виїхав до столиці, куди давно збирався. Виїхав, а не втік, і дівчинку із собою прихопив. Убити людину — дрібниця для нього. Служники та брати завжди все залагодять. Утім, годі про це. А чи знаєте ви, пане, хто та дівчинка, яку продали?

— Звідки мені знати? — здивувався Цзя Юйцунь.

Брамник посміхнувся:

— Вона дочка пана Чжень Шиїня, того, що жив біля храму Хулумяо, її дитяче ім’я — Інлянь. Колись її батько вас облагодіяв.

— Он воно хто! — скрикнув уражений Цзя Юйцунь. — Я чув, її викрали в п’ятирічному віці. Чому ж усього рік тому продали?

— Торговці живим товаром зазвичай крадуть малолітніх, тримають їх років до дванадцяти-тринадцяти, а потім відвозять в інші місця й там продають. Маленька Інлянь часто приходила в наш храм погратися, тому ми всі добре її знали. Тепер вона виросла, погарнішала, але не дуже змінилась, я відразу її впізнав. До того ж між бровами в неї родимка завбільшки з рисинку. Торговець знімав кімнату в моєму будинку, і як тільки він відлучався, я починав розмову з Інлянь. Вона була до того залякана, що зайве слово боялася сказати й усе повторювала, начебто торговець — її батько, йому треба сплатити борг і він змушений її продати. Хоч як улещав я її, щоб дізнатися правду, вона зі слізьми говорила: «Я не пам’ятаю, що зі мною було в дитинстві!» Загалом, сумнівів тут бути не може. І от одного чудового дня її побачив Фен Юань і відразу купив. На виторгувані гроші торговець напився, а Інлянь полегшено зітхнула: «Настав день спокути моїх гріхів!» Але, довідавшись, що тільки через три дні вона має перейти в новий дім, дівчинка засумувала. Моя дружина, коли торговець пішов, заходилась її втішати: «Пан Фен Юань чекає щасливого дня, аби ввести тебе до себе в дім, виходить, бере тебе не як служницю. Чоловік він заможний, не джиґун; колись він і дивитися не хотів на жінок, а за тебе бач скільки заплатив, так що не бійся! Кілька днів потерпи». Поступово дівчинка заспокоїлася: тепер, принаймні, у неї буде постійне пристановище. Але всяке трапляється в Піднебесній! Наступного дня торговець іще раз продав її, і не кому-небудь, а родині Сюе. Цьому Сюе Паню, прозваному Деспотом-зайдиголовою. Такого другого в Піднебесній не знайдеш, грішми шпурляється, немов піском. Подумати тільки! Погубив людину і, наче не було нічого, виїхав! Про долю дівчинки мені нічого не відомо. Бідолаха Фен Юань! І гроші втратив, і життя!

— Так і мало статися, — зітхнув Цзя Юйцунь. — Це відплата за гріхи в колишнім житті! Чому Фен Юаню сподобалася саме Інлянь? Та тому, що й вона кілька років страждала від жорстокості торговця, поки перед нею не відкрився шлях до спокою та щастя. Інлянь добра, і як було б чудово, якби вони з’єдналися! І раптом на тобі, така історія! Що й казати! Родина Сюе й багатша, і знатніша за родину Фен, але Сюе Пань розпусник, наложниць у нього хоч відбавляй, і, звичайно ж, він не став би зберігати вірність одній жінці, як Фен Юань. Воістину так судилося: нещасний юнак зустрівся з такою ж нещасною дівчиною. Втім, годі базікати, треба подумати, як вирішити цю справу!

— Пам’ятаю, що ви були людиною мудрою та рішучою, — зауважив брамник. — Куди ж поділася ваша сміливість? Я чув, пане, що цю посаду ви обійняли завдяки могутності сімей Цзя й Ван. Сюе Пань же родич сім’ї Цзя. Так чому б вам, як кажуть, не пустити човен за течією? Так ви й сім’ю Цзя віддячите за послугу, і самі не постраждаєте! До того ж це допоможе вам зав’язати більш близькі відносини з родинами Цзя й Ван.

— Мабуть, твоя правда! — погодився Цзя Юйцунь. — Але ж ідеться про вбивство! Посаду мені подарував сам імператор, і мій обов’язок зробити все, щоб віддячити йому за милість. Так чи смію я порушити закон заради користі?!

Брамник холодно посміхнувся.

— Все це вірно, — зауважив він, — але в наш час так міркувати не можна! Хіба вам не відомий вислів стародавніх: «Великому мужу слід чинити, як велить час»? Або ще: «Той досяг досконалості, хто вміє знайти щастя й уникнути лиха». А то може статися, що ви не тільки не послужите імператорові, але ще й життя втратите. Треба тричі обміркувати, перш ніж вирішити.

— Як же, на твою думку, мені діяти? — похнюпившись, у роздумі запитав Цзя

1 ... 28 29 30 ... 297
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"