Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде… 📚 - Українською

Читати книгу - "Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…" автора Володимир Олександрович Яворівський. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 86
Перейти на сторінку:
але не кусали – та й цього хватило. Бунт задихнувся, тільки розпочавшись. Гроші в Янаконди кончились, сидять у палатках тільки поберушки, бездомні, наркомани, психопати. Но завтра всьо може закипіти, втроє збільшуємо ряди і подимаємо їм бойовий дух, видаєм бронежилети, щитки, сльозогінний газ, легку зброю. Палки зі свинцевими наконечниками. Нарушнічкі. Но главне – стійкість і мужність! Будуть нові звання і повишеніє жалування. Всьо буде. Нада остановинити цю озлоблену масу. Зупинимо, генєрал-полковник Гомельський!

Поки Кася Любінецька – студентка другого курсу Національної академії Міністерства внутрішніх справ сиділа майже годину в приймальній і повз неї заходили й виходили від міністра височенні міліцейські чини з золотавими погонами – в неї тремтіли коліна, жолобочком стрункої спини скрапувала опара. Вона вставала й виструнчувалась, щоб віддати їм честь, бо, як і належить, прийшла в курсантській формі. Дехто хамовито обмацував її поглядом, дехто здивовано розширяв очі і підморгував, дехто на мить зупинявся і косував хтиво масним поглядом. Ноги були гіпсовими, але вона трималася з усієї сили.

Думала, полковник, помічник міністра, який, недавно запросивши до кав’ярні, відверто набивався, нібито пропонуючи зустріч із самим Президентом держави, – покликав її до міністра, щоб люксусова віп-курсантка виконала звичне для неї доручення: вручила хліб-сіль чи квіти якомусь заморському гостеві. В університеті їй таке частенько нав’язували, і вона вже зненавиділа цю роль. Та то було на рівні декана чи проректора. А зараз – он хто викликав…

На запрошення франтовитого капітана з приймальної зайти до міністра, Катря виструнчилася, зібралася з духом, гулко видихнула і рвучко ввійшла до кабінету, де стояв густий дух цигаркового диму і дорогих чоловічих парфумів, пахоту яких ще ніколи не відчувала.

Поки йшла до столу, зумисне звично повихитувала стегнами (навчилася робити це артистично й спокусливо, бо знала, що є чим вихитувати), Кася перехопила на собі хижуватий позирк невеличкого чоловічка, заброньованого в генеральський мундир. Його очі лише на мить степліли, засвітилися зсередини і погасли. Погляд знову став важким, свинцевим, зводився вгору натужно, здавалося, що ось-ось він не підніме його, зірветься.

– Кізочко! Є бойове завдання! З твоїм хфейсом, цицями, довгими виточеними ногами і попенгагеном[25] як тріснутий навпіл персик, ти можеш вибирати будь-кого. Бачить Бозя. Я це знаю. І ти це знаєш. Але є Людина над нами, яка здобула право вибирати, кого хоче. І ти входиш у їхнє число. Понятно? – гугнявим, бочковим голосом прогудів міністр внутрішніх справ і двостволкою очей націлився на Катерину.

Вона знає, про що кажу. Знає. З нею, з «Міс МВС-2012», вже мав собесєду мій ад’ютант з особих поручень полковник Мішко, але конкретно не добився нужного результата. Мутняк[26] пока.

Норовистая кобилка. І ще не розпечатана – доповіли гінекологи із поліклініки нашого міністєрства на требування Мішка. В усякім случаї в іюні була цілою. Навряд чи за місяць хтось «зняв пломбу». Значить, до Дня Незавісімості – Артуру Першому оригінальніший подарок. Але… но… ще нада зламати пиху. Правда, врем’я є. Іюль… Август… І на День Нєзавісімості моїм «ауді» з мігалками… у резиденцію над рукотворним морем.

Іноді генерал Гомельський любив поласувати уявою. Він вважав, що кожний міліціонер повинен володіти цим талантом – уявляти.

…Бєлоє платтєчко китайського шолку вище колін… Зачоска з люксової парикмахєрскої… Перстеньок бєлого золота с діамантом… Французькі духи… Туфлі з крокодилячої кожі (він любить такі!), на каблуку із моржового хєра. Бєлиє рукавічки по лікті… Віночок хохлацький на голову. Принцеса. Принцеса-целка. Мальвіна.[27] Запечатана. Всесильному понравиться.

Красотка все одно віддасться якомусь слинявому пацанові із свого чи зі старшого курсу на старому гуртожитському матраці з запраними простирадлами, після пляшки кріпленого шмурдяка і халвою на загризон, а так… пам’ять від Презідєнта на всю оставшуюся. През! Получай пуп’янок троянди, що розпуститься у твоїх руках…

Одначе, каже дорученець, комизиться сцикуха мала. Щоб не наробила рейваху.

Правда, заготовочка в мене є. Мішко доповів, що її тато з мамою тримають злиденний забігон[28] у зачуханому селі на Вінниччині. Кілька пияків за день заскочать та перехилять із пластикової чарки у борг. Бідацький бізнес. Якщо лошичка буде хвицатися і кусатись, і щоб, бува, не викликала гнів Всесильного – запресуємо когось із батьків. Підкинемо драп чи екстезі[29] чи напустимо податкову, чи підсунемо незареєстрованого зарядженого дробовичка. І хапонемо татунця чи маму за інтимне мєсто. Але краще без шуму. Чисто. З доброї волі. Щоб не зноровилася в останній момент.

Це ж нада так продержатися в цєляках. Вони счас оддаються в тринадцять-чотирнадцять, а в сімнадцять можуть переходити на тренєрську роботу. А ця встояла в школі, і в Києві вже третій год не дала нікому.

Коли я вручав діплом «Міс МВС-2012» восьмого марта на урочистих зборах, ніби случайно притиснувся до неї, то аж пронзіло, аж дохнуло жаром. Даже думка прийшла: загнать козу до моєї кошари! Но сразу не сказав Мішкові, щоб закадрив, а тоді забув. За бунтами бидляків[30] і голодранців хіба знайдеш врем’я для душі?

Не прибіднюйся, генєрал Гомельський. Не генерал, а генерал-полковнік Гомельський! – подумки представився сам собі, бо лишень два тижні, як примочував свіженьке званнячко, і поворушив

1 ... 28 29 30 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…"