Читати книгу - "Вимушена дружина для підступного боса, Галлея Сандер-Лін"

– Непорозуміння?! – майже загарчав голова сім'ї. – Не було ніякого непорозуміння! Ця безсоромниця, твоя дочка, – обернувся він до дружини, – на очах у всіх гостей цілувалася з якимось мутним типом. І це при наявності нареченого і шлюбних зобов'язань!

– Єво, як ти могла?! – охнула мама.

Господи, і вона туди ж! Невже Єву ніхто не вислухає і засудять, навіть не давши шансу виправдатися?

– Якщо майбутнє весілля зірветься і наші з Лісіциними домовленості зруйнуються, я тебе... – батько знову сіпнувся в бік Євангеліни і натрапив на Кирила, який не здавав своїх позицій по обороні підопічної. – У мене і так почалася чорна смуга, а тут ще й це... Все, ніяких більше відстрочок і очікувань! Вибачишся перед Толіком – і за весілля.

– Але тато... – жахнулась Єва.

– Не таткай мені тут! Нема чого було цілуватися аби з ким у всіх на очах! Ганьба на мої сивини...

– А що мені було робити?! – схлипнула Євангеліна, яка і так була на межі. – Я його вперше бачила. Схопив і дозволу не спитав. Накажеш битися зі здоровезним чолов'ягою?

– Для цього я до тебе і приставив охорону, – він кинув вбивчий погляд на Кирила, – але вона показала себе абсолютно неспроможною. Найменше, що я можу за таке зробити, – це звільнити з розгромною рекомендацією...

Ні-ні-ні, тільки не це! Знаючи батька, одним лише звільненням все не закінчиться, бодігард може «зникнути» так само, як і Григорій.

– Тато, не треба, не звільняй Кирила! – не витримала Єва, висунувшись із-за охоронця. – Він завжди мене захищає і стільки раз допомагав... Я одружуся з Анатолем і зроблю все, що скажеш, тільки не звільняй!

– Євангеліно Андріївно... – здивувався тілоохоронець, глянувши на неї.

– Тоді готуйся до церемонії, – висунув умови батько. – Сподіваюся, мені не треба казати, що тобі потрібно бути зразковою дружиною? А ти... – він перевів важкий погляд на Кирила. – Ще один прокол з твого боку – і про тебе більше ніхто і ніколи не почує, зрозумів мене?

– Зрозумів, Андрію Володимировичу, – кивнув той.

– Ви щось знайшли?

– Тільки плащ і маску в одній із ніш, – повідомив Петро, який прийшов разом із господарем будинку і поки що не відсвічував, тому що теж був одним із тих, хто впустив порушника. – Плащ пахне дорогим парфумом, значить, порушник – один із гостей, а не переодягнений офіціант або хтось із обслуги.

– Що ж це за мразота вирішила так мене підставити? – батько нарешті відійшов у глибину кімнати і припинив тиснути на нерви. – Хтось із конкурентів? Чи самі Лісіцини, щоб поліпшити умови угоди? – вголос розмірковував він. – Гаразд, з'ясуємо...