Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"

р. в кам’янецьких часописах «Село», «Україна», «Шлях» та вінницьких «Республіканських Вістях». Пізніше ці антимосковські публікації йому згадають слідчі на допитах.

У вінницькому літературному збірнику «Струмінь» були надруковані переклади Нарушевича з польської, а згодом він друкувався у газеті «Червоний Край» (Вінниця) та в журналах «Нова Громада», «Молодий Більшовик», «Плужанин». Протягом 1925–1927 рр. М. Нарушевич опублікував книжку про Вінницю, три оповідання в журналах «Культура і Побут» та «Молодий Більшовик» і сім віршів.

19.07.1933 рр. його заарештували. На міській партконференції поета розкритикували за «прояви українського шовінізму» і назвали «одним з ватажків» контрреволюційної організації. 27. 10. 1933 р. його засудили на 10 років таборів. Про перебування Нарушевича на Соловках згадує С. Підгайний в книзі «Українська інтелігенція на Соловках»: «Якийсь час Нарушевич перебував у Біломорсько-Балтійському таборі, куди хтось із його родичів привіз йому сина Льонка, бо дружина кудись зникла. Уперше, мабуть, Соловецька тюрма побачила не тільки батька-в’язня, а й сина – не в’язня на становищі ув’язненого. Льонок жив разом з татом в одній камері і був предметом уваги всієї соловецької громади. Найбільшими друзями Льонка були Микола Зеров і Олекса Слісаренко, які не тільки провадили з хлопцем всілякі розмови, а й брали участь у різних іграх, які вигадував Льонок… Так цей в’язень добув на острові до червня 1937 р., а потім його відправлено з острова, уже без батька, невідомо куди. Батько працював на сільськогосподарських роботах і дуже переживав розлуку з сином».

«Особой тройкой УНКВД ЛО 25.11.1937 г. приговорен по ст. 58-10-11 УК РСФСР к высшей мере наказания. Расстрелян в г. Ленинград 8.12.1937».

Наш шлях
Порослий тернем, будяками, В глухих степах Простягсь долинами, горбами Наш шлях. Кругом пітьмою оповиті Степи сумні, Лунають мов несамовиті З пітьми ридання голосні… «На поміч!» – котиться ярами, Рида в степах… Рвем терен голими руками І кропить чиста кров наш шлях… Туди! Вперед! На поміч брату! …Постій!.. Йдемо!.. Геть темну ніч і тьму прокляту! Ми ясне світло несемо! Немов зоря воно над нами В глухих степах, Зове, веде нас байраками, Де довгий наш простягся шлях. «Вколо тиша, мир, простір…»
Вколо тиша, мир, простір, В небі сяє безліч зір. Рівно сяють в висоті Тії зорі золоті. Тихий ллють на землю світ, Мовби шлють її привіт — Щирий, тихий і святий Із святої висоти. Місяць срібний в небесах, Мов