Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

1 004
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 289 290 291 ... 334
Перейти на сторінку:
стати єпископом, але цим планам завадив початок війни. Був двічі заарештований: спершу німцями у 1943 р. за переховування євреїв (звільнений завдяки заступництву митрополита Андрея Шептицького, який сплатив за нього велику грошову заставу), а згодом більшовиками у 1945 р. за відмову перейти на православ’я. Засуджений на 10 років таборів. Помер від отруєння 18 листопада 1954 р. в таборі біля селища Абезь (Комі АРСР). Посмертно реабілітований 10 серпня 1994 р. Вірмени-католики вважають його мучеником за віру.(обратно) 505

Мається на увазі Львівська політехніка.

(обратно) 506

Палліюм (з лат.: pallium — накидка), або омофор (з грецьк.: ωμοφóριον — наплічник) — довга стрічка, прикрашена хрестами, що є частиною літургійного одягу єпископа та символом його духовної влади.

(обратно) 507

Поліставріон (грецьк.: πολυσταυριον від πολυ — багато, σταυρος — хрест) — хрещатий фелон єпископа.

(обратно) 508

Інсталяція — інтронізація, впровадження на посаду.

(обратно) 509

Інтронізація митрополита Йосифа Сліпого відбулася в соборі св. Юра 12 листопада 1944 р. В інтронізації брав участь також єпископ Йосафат Коциловський, про якого митрополит Йосиф Сліпий тут не згадує. Див.: Сергійчук, док. № 14, с. 52–53.

(обратно) 510

Можливо, Василь Белей (1896–1964) — неодружений священик Львівської архиєпархії, висвячений у 1929 p., ректор Малої семінарії та сотрудник у Львівському архикафедральному соборі св. Юра. Після Другої світової війни був засуджений на 10 років таборів. У 1950 р. зустрічався з Йосифом Сліпим та Миколаєм Чарнецьким у таборі на Потьмі. Помер у Львові 17 січня 1964 р.

(обратно) 511

Микола Хмільовський (псевдоніми: Лаврівський, Аксіос; 1880–1963) — священик, родом с. Покропивна на Тернопільщині. Вивчав богослов’я в університетах Львова та Відня, захистив докторат, одружився і в 1907 р. був висвячений на священика. У 1908–1930 pp. вів душпастирську, педагогічну та громадську діяльність у Золочеві. Під час Першої світової війни зголосився до Легіону УСС, з 1919 — капелан УГА. Після війни повернувся до душпастирської та педагогічної праці, започаткував першу приватну гімназію у Золочеві і керував нею до 1930 р. У 1931–1944 pp. служив парохом у с. Мшана на Львівщині. З вибухом Другої світової війни налагодив зв’язки з націоналістичним підпіллям. У 1935–1941 — директор студій у Малій семінарії, у 1936–1944 — член митрополичої консисторії, з 1941 — крилошанин; у 1945–1950 pp., фактично, був провідником УГКЦ як таємний капітульний вікарій Львівської архиєпархії, у 1948 — кооптований у члени УГВР. У 1950 р. заарештований за зв’язки з УПА та УГВР і в 1951 р. засуджений на 10 років таборів з конфіскацією майна. Покарання відбував у Верхньоуральську та у Володимирській тюрмі. Після смерти Сталіна звільнений у 1954 p., повернувся у с. Мшана, де продовжував підпільну душпастирську діяльність та готував кандидатів до священства. Помер 30 квітня 1963 р. у Мшані. Про нього див.: Мар’ян Сліпак. Микола Хмільовський — видатний діяч УГКЦ і воюючої України // Український визвольний рух, вип. 5. Львів 2005, с. 177–182.

(обратно) 512

Олексій Базюк (1873–1944) — священик Львівської архиєпархії, родом із с. Добряни на Стрийщині. Закінчив Стрийську гімназію, вивчав богослов’я та філософію в Римі (Урбаніянум, 1894–1999) та Відні, висвячений на священика у 1898 p., у 1902 р. захистив докторат у Віденському університеті. Під час навчання у Відні служив на парафії св. Варвари. У 1902–1914 pp. душпастирював у селах Галичини (Підмихайле, Щирець, Ясниська, Грабівка). У 1914–1924 pp. був першим апостольським адміністратором для українців греко-католиків у Боснії та Герцеговині з осідком у Баня Луці, а після 1924 p., коли всі греко-католики Югославії увійшли до складу Крижевацької єпархії, апостольська адміністрація була зліквідована, а Базюк став генеральним вікарієм греко-католицького єпископа Діонісія Няраді (1924–1926) й одночасно опікувався українськими заробітчанами в Німеччині. У 1926 р. повернувся в Галичину і був призначений крилошанином Львівської митрополичої капітули. З 1934 — дійсний член НТШ. У 1939–1944 pp. служив у с. Чесники біля Рогатина.

(обратно) 513

Василь Томович помер 3 лютого 1941 р. Про нього див. прим. 279 вище [у електронній версії — прим. 430. — Прим. верстальника].

(обратно) 514

Роман Лободич (іноді: Лободович; 1893–1969) — священик, крилошанин Станиславівської та Львівської капітул. Родом із с. Сороки біля Львова, з учительської сім’ї; навчався в гімназії в Стрию та Станиславові, право та богослов’я вивчав у Львівському університеті. Прийняв свячення разом з Йосифом Сліпим 21 вересня 1917 р. і був призначений сотрудником Львівського кафедрального храму св. Юра; також служив польовим духовником австрійської армії на італійському фронті, де потрапив у полон і провів півроку в таборі полонених старшин у Монте-Кассіно. Повернувшись з полону, зголосився до служби в УГА і служив польовим духовником аж до переходу Галицьких військ за Збруч. Після війни був катехитом і сотрудником у Галичі, потім парохом у с. Залуква біля Галича (1923–1930), у 1929–1930 pp. був віце-деканом Галицького д-ту. У 1930–1938 pp. служив у Станиславові як соборний крилошанин Станиславівської капітули, кафедральний парох та адміністратор єпископських дібр. У 1935 р. обраний членом польського сенату у Варшаві. У 1938 р. іменований крилошанином Львівської капітули та членом Львівської митрополичої консисторії. У 1939 р. як кафедральний парох собору св. Юра готував архиєрейські свячення Йосифа Сліпого. У роки війни брав участь у формуванні дивізії “Галичина” і в травні 1943 р. був призначений її капеланом. У 1944 р. виїхав до Праги, а в кінці 1946 — до США. У 1947–1969 pp. душпастирював у США: був організатори та першим парохом парафії в Лос-Анджелесі, першим ректором духовної семінарії у Вашингтоні, головою Союзу українців-католиків “Провидіння” (до 1959), а в останні роки життя — капеланом сирітського дому сестер-василіянок у Філадельфії, де й помер 22 серпня 1969 р.

(обратно)
1 ... 289 290 291 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"