Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

1 003
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 290 291 292 ... 334
Перейти на сторінку:
515

Адріян Зафійовський (1882–1973) — священик-вдівець, родом із с. Старі Петликівці Бучацького повіту, зі священичої родини. Середню освіту здобув у Бучачі (1903), богословську — у Львівському університеті. Перед свяченнями перевівся зі Станиславівської єпархії до Львівської архиєпархії і був висвячений у 1907 p., працював катехитом і душпастирем у м. Броди аж до примусового виселення німцями в 1944 р. У 1914–1915 pp. їздив на місії до станиць сезонних робітників у Німеччину в Ґросс-Янсе (провінція Померанія). У 1914–1915 pp. завідував парохією в Коршеві Жуківського д-ту, у 1915–1916 pp. — Успенською церквою у Львові. Служив польовим духівником в угорських (1915–1916) та австрійських військах (1916–1918). У 1924 р. митрополит Шептицький наділив його крилошанськими відзнаками, а в 1934 р. номінував його почесним радником митрополичої консисторії; в 1944 р. митрополит Йосиф Сліпий підніс його до гідности крилошанина. З 1941 р. о. Зафійовський був призначений завідателем Язлівчика, а з 1944 р. — завідателем Клепарова (особова справа: ЦДІАЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 353–354). З приходом радянської влади о. Зафійовський був заарештований у 1946 р. і засуджений на 10 років примусових робіт на Уралі. Після звільнення у 1956 р. повернувся до Львова і продовжував підпільне душпастирське служіння аж до смерти.

(обратно) 516

Йосиф де Вохт, ЧНІ (Jozef de Vocht, 1903–1956) — бельгійський священик-редемпторист, висвячений у 1907 р. Вступив до ЧНІ і в 1913 р. склав перші обіти. У 1922 р. приїхав до України. У 1924–1931 pp. був ігуменом монастиря у Станиславові, у 1931–1933 — ігуменом у Тернополі, провадив активну місіонерську працю. У 1933–1948 pp. був протоігуменом Львівської віце-провінції редемптористів; у 1933–1937 pp. жив переважно у Станиславові, потім переїхав до Львова. У 1940 р. відмовився виїжджати з території СРСР. У 1945 р. митрополит Йосиф Сліпий таємно призначив о. де Вохта адміністратором Львівської архиєпархії на випадок арешту єпископів, а згодом — генеральним вікарієм, однак активної діяльности той не проводив. Восени 1948 р. передав усі свої повноваження о. Івану Зятику. 15 грудня 1948 р. йому відмовили у продовженні візи і він був змушений виїхати з СРСР до Бельгії. Помер 9 грудня 1956 р. в м. Єтте. Про нього див.: Богдан Бешлей. Отець Йосиф де Вохт // Редемптористи. Дев’яносто літ в Україні (1913–2003) / упоряд. Ярослав Приріз. Львів 2003, с. 121–127.

(обратно) 517

Фунґувати (з пол. fungować, нім. fungieren) — функціонувати, працювати.

(обратно) 518

Віталій (Володимир) Градюк, ЧСВВ (1872–1961) — церковний діяч, настоятель кількох монастирів у Галичині, перший радник, економ, прокурор і протоігумен Провінції ЧСВВ в Україні. Родом з Кристинополя, вивчав богослов’я у Львові, Кристинополі та Кракові, висвячений у 1898 p., деякий час душпастирював у Жовкві. У 1901–1914 pp. був ігуменом у Лаврові, де побудував новий монастир, у 1914 р., після окупації Галичини російськими військами, був заарештований і на три роки засланий у Казань. Після повернення із заслання до Львова у 1918 р. очолив новіціят у Крехові. У 1920–1926 pp. був провінційним прокуратором, у 1926–1935 — настоятелем монастиря в Жовкві. У 1935 р. став протоігуменом Галицької провінції ЧСВВ, яку очолював аж до смерти в 1961 р. У 1945 р. заарештований, засуджений на 10 років таборів; ув’язнення відбував у Красноярському краї. Зустрічався з митрополитом Йосифом Сліпим та єп. Миколаєм Чарнецьким у таборі Печора і був разом з ними на етапі з Печори в Інту. Після звільнення у 1954 р. важкохворий Градюк повернувся до Львова, де й помер 30 серпня 1961. Про нього див.: Ярослав Огоновський. Життя і діяльність отця Віталія Градюка ЧСВВ. Львів 2003 // Архів ІІЦ, фонд наукових робіт.

(обратно) 519

Методій (Михайло) Борса (1908–1992?) — церковний діяч-василіянин, родом із села Товстеньке Копичинського повіту. В 1924 р. вступив до василіянського чину, вищу богословську освіту здобув у монастирі, у 1934 р. в Жовкві був висвячений на священика. Перебував у монастирях у Крехові, Лаврові, Добромилі, Кристинополі, Бучачі, Перемишлі. У 1942–1944 pp. був ігуменом монастиря в Крехові, у 1944–1945 — у Львові. У 1945 р. заарештований і в 1946 р. засуджений за антирадянську діяльність на 10 років таборів. Ув’язнення відбував в Озерлагу, а потім у Береговському таборі м. Магадан, працював на лісоповалі, згодом санітаром. Після звільнення деякий час перебував на засланні в поселенні Мяунджа, але в травні 1956 р. отримав право повернутися в Україну. Дорогою додому в червні 1956 р. відвідав Йосифа Сліпого в Маклакові. Після поверення в Україну оселився у своєї матері в м. Городок і через три місяці (вересень 1958) перейшов на православ’я, одружився з кухаркою і служив як православний священик у с. Білі Ослави Івано-Франківської обл. У січні 1958 р. виступав свідком на процесі Сліпого. У березні 1958 р. був заарештований і перебував під слідством у Київській тюрмі. Звільнений 31 травня 1958 p., служив на парафіях у селах Новосілки (1958–1960), Задвір’я (1960–1971), Туринка (1971–1973) та Глинсько (1973–1988) на Львівщині. Помер у 1992 р. від інсульту в м. Жовква. Перед смертю Борса висповідався в отця М. Греня (ЧСВВ), а тому можна припускати, що він повернувся в лоно Католицької Церкви. Свідчення Михайла Борси на допиті у справі Йосифа Сліпого див. у архівно-слідчій справі Йосифа Сліпого: ГДА СБУ, ф. 6, спр. 67829, т. 8, арк. 231–250. Відомості до біограми подали єромонах Єремія Громик (на основі джерел архіву ЧСВВ), а також племінниці Михайла Борси Ірина Демків (м. Жовква) та Катерина Ткачинська (с. Дубровиця Яворівського р-ну).

(обратно) 520

Леопольд Браун (Marie-Léopold Braun, 1903–1964) — римо-католицький священик асумпціоніст, родом із Нью-Бедфорда (США). Прибув у Москву в 1934 р. як помічник єпископа Пія-Ежена Неве (Pie Eugene Neveu) на умовах угоди Рузвельта — Литвинова; служив капеланом для американського дипломатичного корпусу та іноземців-католиків і парохом церкви св. Людовіка Французького в Москві, що знаходилася біля тюрми на Луб’янці. У 1936-1945 pp. був єдиним легальним католицьким священиком на багато сотень кілометрів від Москви. Перебуваючи під постійним наглядом і тиском НКВС, був змушений наприкінці 1945 р. повернутися в США. Залишив спогади про своє перебування в СРСР, що були віднайдені й опубліковані в США у 2006 p.: Léopold L. S. Braun. In Lubiankas Shadow: The Memoirs of an American Priest in Stalins Moscow, 1934–1945 / ред. G. M. Hamburg. Notre Dame 2006; Леопольд Браун. В тени Лубянки. Москва 2012. Про Леопольда Брауна див.: Н. Боброва. Мужество веры: о. Леопольд Браун в сталинской

1 ... 290 291 292 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"