Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Мадонна, Маріка Горобець 📚 - Українською

Читати книгу - "Мадонна, Маріка Горобець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мадонна" автора Маріка Горобець. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:

На сьомий рік ми не пили. І не слухали музику. Лише дивились на захід сонця. Згодом — на зірки. Перші промені вона зустрічала з опухлими від сліз очима. Місяць тому лікарі витягнули з неї мертву дитину. На мене вдома чекали три здорових рудих хлопчика. Життя було несправедливим.

Вона вперто казала, що вірила у себе. Що ніякі погані дні не могли цього змінити. Але ж все це було брехнею.

Дев’ятої зустрічі вона виглядала так, наче вчора їй ще було тридцять, а сьогодні вже років на десять більше. Ми з дружиною пережили кризу і все налагодилось. На двадцять перший рік шлюбу ми повінчалися. Середній син пішов у старшу школу. Мадонна втратила другу дитину.

Під час одинадцятого візиту до гостелу ми просто заснули в обіймах і прокинулися пізно вранці. Того разу ми не сказали одне одному ні слова. Але на її пальці з’явилася каблучка, і я відчув невимовне щастя.

 

Взимку того ж року я приїхав у Фару з сім’єю. Бо всі інші ночі, окрім однієї, не були зарезервовані під нас з Мадонною. В якомусь сенсі я чекав цієї зустрічі. В якомусь сенсі я не здивувався, коли побачив її у тому самому барі з тацею і напоями у руках. Ми перетнулися поглядами лише на мить.

Поки дружина з дітьми каталися на катері по лагуні, ми з Мадонною стояли у заднього входу в бар і безбожно палили.

Виявилось, у ту нашу найпершу зустріч вона тільки-но повернулася додому, у Фару. Три роки в Америці, країні мрій, нічого не змінили. Для дівчини без освіти, але з грандіозними планами там просто не знайшлося місця. Мадонна шукала кращого життя, а знайшла розчарування. Ні майбутнього, ні жаданих перспектив. Лише край світу в крихітній Португалії.

А коли вона зустріла мене, вирішила, що має право ще трохи побути тією самою. Дівчиною, яка все ж змогла чогось досягти. Мадонна не думала, що наступного року я дійсно повернуся. Але вона була зовсім не проти на короткий проміжок часу знову стати тим, ким мріяла. Не офіціанткою в дешевому барі, де працювала і до штатів, і після.

І вона розповідала історії з минулих літ. Невдалі спроби знайти роботу. Невдячні клієнти. Деякі з її розказнів були вигадані. Деякі — ні.

Єдиний день на рік вона хотіла бути кимось іншим. Не собою. Пити вино з американцем, який заради неї перелітає через океан. Говорити про речі, які дійсно її турбували, обрамлюючи їх в інші імена та події. Я зовсім її не знав, і це було тим, що подобалося їй найбільше. Змогою пожити у своїх невдалих мріях.

І все ж багато з її слів були справжніми. Батько дійсно виставив її з дому, і вона перебралась у Фару, де зустріла літнього хазяїна бару. Він навчив її старанності і дав роботу. Мадонна не була гарним копірайтером, бо її звільнили. Проте вміла ловити і готувати рибу. Вона насправді втратила двох дітей, а хлопець з Берліну дійсно існував, і рік назад освідчився їй.

Я сміявся, дивлячись на неї.

— Мадонна. — Зараз вона була така ж сама, як і одинадцять років назад. Ані трохи не змінилася. Я все ще не знав її справжніх імені і віку. Але вона зберегла вміння посміхатися так, наче їй не було і тридцяти. — Мадонна, твоє фото з барменом висить у шафі за його спиною всі одинадцять років.

Авжеж я здогадався. Авжеж.

Вона плакала навзрид, зарившись носом мені в рукав. А я гладив її по голові і торкався вустами чола. Обіцяв, що все буде добре і зовсім не брехав. Життя і так було несправедливе.

Ми опинились саме тут, у маленькому порті Фару, з різних причин. Але повертались стільки років поспіль з однакових. Бо у дванадцятому номері гостелу «Мадонна» було неважливо, ким ми є насправді. Мало значення лише те, ким нам хотілося бути.

Кінець

1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мадонна, Маріка Горобець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мадонна, Маріка Горобець"