Читати книгу - "Швидке побачення з тобою, Alina Pero"

Я вже пів години сиділа на цих швидких побаченнях і починала серйозно замислюватися, що подруга винна мені принаймні два торти за цю авантюру.
Перший кандидат розповідав про свою колекцію кактусів так захоплено, що, здається, якби можна було, він би одружився з ними. Інший мріяв купити собі трактор. «Для душі», як він сказав. Я не наважилася запитати, що саме він планує з ним робити.
І от переді мною сів новий співрозмовник — темне волосся, хитра усмішка, погляд, ніби він точно знає якийсь секрет, а я ще ні.
— Привіт, — він усміхнувся, зручно вмощуючись у кріслі, ніби прийшов на дружню зустріч, а не на побачення.
— Привіт, — відповіла я, вже передчуваючи чергову дивну розмову.
— Богдан, 29 років, програміст. Лагоджу ноутбуки у вільний від геройських місій час.
Я скептично підняла брову.
— Віка, 27, дизайнерка-фрілансер. Малюю, створюю макети, у вільний від геройських місій час ламаю ноутбуки.
— О, це ідеальне поєднання! — Богдан хмикнув. — Я можу їх лагодити, а ти — ламати. Робота мрії.
Я закотила очі.
— Не думаю, що з цього вийде щось корисне.
— Ага, ти просто не віриш у великі ідеї.
— Ні, просто уявила, що після двох місяців такої співпраці довелося б віддати всі гроші на ремонт техніки.
Богдан розсміявся.
— Гаразд, а що тебе привело на ці… хм… прекрасні заходи?
— Подруга затягла. Сказала, що я веду асоціальний спосіб життя.
— І як тобі цей соціальний експеримент?
Я зітхнула.
— Скажімо так, сьогодні я дізналася, що трактор — це не просто сільськогосподарська техніка, а ще й «інвестиція для душі».
— Трактор? — Богдан здивовано підняв брову.
— Один із учасників переконував мене, що це майбутнє романтики.
Він задумливо потер підборіддя.
— Звучить цікаво. Я, мабуть, недооцінював трактори.
— Хто знає, може, у тебе прихована тяга до сільського господарства?
— Сумніваюся, але якби трактори приносили каву, я б подумав.
Дзвінок сповістив про кінець нашого міні-побачення.
— Було приємно поспілкуватися, — сказав Богдан, підводячись. — Сподіваюся, твоя віра в чоловіків не постраждала.
— Виживе. Але з труднощами.
— Буду тримати за неї кулаки.
Він підморгнув і перейшов до наступного столика.