Читати книгу - "Містичний табір для обраних, Дроянда"

Алім продовжував йти через темний ліс, відчуваючи, як кожен його крок стає важчим, а повітря – все більш густим і холодним. Ліс навколо нього здавався живим, і кожен шурхіт листя, кожен подих вітру ніби прислуховувався до його думок. Здавалося, що місце було прокляте чи магічне, але Алім не міг точно визначити, що це за сила. Щось потужне і невидиме ховалося тут, чекаючи, коли він зробить не той крок.

Зненацька перед ним з'явилася тінь, що рухалася швидше, ніж він міг спостерігати. Алім різко повернув голову, але не встиг побачити нічого конкретного — тінь одразу зникла за деревами. Його серце пропустило кілька ударів, і він спробував зібратись, не піддаючись паніці. Він міг відчувати, що щось чи хтось стежить за ним.

Його кроки ставали все менш впевненими, і тоді він почав помічати дивні знаки на стовбурах дерев — стародавні руни, вирізьблені в корі. Вони світилися блідим зеленим світлом, і Алім зрозумів, що це не просто природний візерунок. Це була частина випробування, частина того, що мав пройти кожен учасник.

"Може, це не просто ліс", — подумав він, притискаючи долоню до стовбура дерева, яке видавалося теплим на дотик, незважаючи на холодну атмосферу навколо.

Зненацька йому стало важко дихати. Відчуття, що його переслідують, посилилося, і він відчув, як з його тіла починає виходити якась дивна енергія. Вона не була схожа на звичайну магію — це було щось темне і потужне, щось, що одразу змусило його нервово стиснути кулаки. Але це не було злом. Це було щось важливе. Щось, що він мав розуміти і контролювати.

"Ти ще не готовий", — почув він знайомий голос в голові. Це була не просто думка, а чітка інтонація, ніби хтось говорив з ним безпосередньо. Алім озирнувся, але нікого не побачив.

"Ти не можеш бути готовим до всього одразу. Ти маєш пройти через біль, щоб здобути силу", — цей голос був холодним і спокійним, ніби таємний наставник, до якого він ще не міг дістатися.

Раптом знову виникла тінь — цього разу перед ним, прямо у темряві лісу. Це була постать людини, але обличчя було замасковане капюшоном, і Алім не міг розібрати, хто це. Тінь рухалася так швидко, що він не встиг навіть опам’ятатися. Лише почув, як у темряві відгукнулися слова:

"Не шукай відповіді тут. Ти сам себе знищиш, якщо не зрозумієш, що відбувається."

Алім схопився за серце, коли тінь швидко зникла, залишаючи за собою відчуття тяжкості і тривоги. Його думки мчали, але він відчував, що щось вже сталося з ним. Це не було просто випробуванням — це була можливість.

Несподівано перед ним розкрилося світло. Він зайшов у невелику поляну, де стояв високий камінь, покритий зеленими рунами. Під ним був вхід у землю — темна яма, що вела вниз.

Алім стояв, дивлячись на вхід. З одного боку, він відчував тривогу, але з іншого — було щось непереборне, що тягнуло його вперед. Він не міг зупинитися. Це було його шляхом.

Згадуючи слова загадкового голосу, він зробив глибокий вдих і ступив у темряву.

Тільки він опинився внизу, як перед ним з’явився образ незнайомої постаті — це був один із учасників. Вони мовчки переглянулися, і Алім зрозумів, що цей момент визначить його долю. У темряві були не лише пастки та магія. Тут була справжня битва, де кожен має вибір: або боротися за свою силу, або віддати все в обмін на перемогу.

І хоча Алім ще не знав, що чекає далі, він відчув, що його сила, його справжня сила, тільки починає розкриватися.