Читати книгу - "Містичний табір для обраних, Дроянда"

Алім стояв у темряві, але відчував, як його тіло поступово звикає до навколишнього середовища. Повітря було густим і вологим, а навколо нього здавалися чітко виднілися слабкі іскри світла, що пробивались через невидимий магічний бар'єр. Він не розумів, що це за місце, але відчував, що це частина великої гри. Він був тут не випадково.

Його очі швидко пристосовувались до темряви, і тепер він розглядав навколишні стіни. Були виразно помітні старовинні руни, вибиті в камені. Вони світяться холодним синім світлом, наче запрошували його слідувати їхнім шляхом. Якби це була звичайна печера, він би подумав, що це просто випадкові природні утворення, але тепер він знав — це магія.

Він ще раз озирнувся, почувши позаду тихі кроки. На цей раз, постать перед ним не була така загадкова, як раніше. Цей чоловік був одягнений у чорний плащ і мав виразне, але холодне обличчя, яке виявлялося важким і без емоцій.

"Ти не сам," — сказав він тихим, але чітким голосом, що відлунював по тунелю. Алім не міг зрозуміти, чи це була загроза чи попередження, але розумів одне: він не може бути спокійним. Це був момент, коли він мав вирішити, чи продовжувати йти вперед, чи зупинитися і з'ясувати, чому він взагалі потрапив сюди.

"Ми тут не для того, щоб показувати, хто з нас сильніший," — цей чоловік вказав на камінь перед ним, де почала розгортатися якась загадкова сила. "Ти все ще не розумієш, що це за місце. Тут вирішується твоє майбутнє. І ти не можеш залишити це місце без вибору."

Алім не відповів, хоча всередині нього вже почали прокидатися сумніви. Це було більше, ніж просто випробування сили. Він шукав щось більше. Щось, що визначить його місце серед інших учасників.

Чоловік перед ним стояв мовчки, ніби чекаючи, поки Алім зрозуміє важливість ситуації. І раптом, у темряві тунелю, перед ним з'явилась ще одна постать — це була Домініка. Її обличчя було виразно серйозне, а її погляд не виказував ні радості, ні страху.

"Ти прийшов, щоб шукати відповіді?" — запитала вона, дивлячись на нього, і в її голосі відчувалася та ж магія, що витає в повітрі навколо. "Не шукай їх тут. Ти повинен знайти їх всередині себе."

Алім глибоко вдихнув, намагаючись не піддаватися паніці. Він розумів, що випробування набирають все більш небезпечний характер. Він не міг дозволити собі програти, навіть якщо не мав повного розуміння того, що саме тут відбувається.

"Ти скажеш мені правду?" — запитав він, звертаючись до Домініки. Її слова мали важливе значення, але він відчував, що вона не готова поділитися всім.

Вона обережно посміхнулася, але її очі були сповнені сумніву. "Всьому свій час. Ти дізнаєшся більше, але це буде залежати від твого вибору."

Алім не міг зрозуміти її натяків, але відчував, що її слова сховані за ще більшим змістом. Чи варто йому довіряти їй? Чи це ще одна пастка? Він стояв на межі двох світів — світу, де сили йдуть на руйнування, і світу, де у кожного є шанс стати тим, ким він хоче бути.

"Це все ще частина випробування," — сказав чоловік у чорному плащі. "І ти ще не знаєш, ким насправді є. Твоя справжня сила спочатку буде тобі чужою."

Алім відчув, як потік енергії проходить через нього. Здавалося, що зараз він міг змінити все. Але його руки були вільними лише тому, що він ще не усвідомлював справжньої суті своєї сили.

"Час для вибору вже близько," — додав чоловік. "І коли прийде момент, тобі доведеться вирішити: чи хочеш ти бути богом, чи залишитися людиною."

Алім зробив глибокий вдих. Всі ці слова були наче холодними, зловісними тінями, які не відпускали. Він відчував, що зараз він на самому порозі розуміння — чи буде він використовувати свою силу на благо, чи стане частиною темряви, що поглине все навколо.

Магія почала вибухати навколо нього, коли постать в чорному плащі просто зникла. Вона залишила лише холодний вітер і страх, що невидимо стискував його серце.

І в цей момент Алім зрозумів: він лише на самому початку свого шляху.

Алім вдихнув глибше, відчуваючи, як повітря навколо стає густішим. Несподівано перед його очима з'явилося щось, що він ніколи не міг би уявити навіть у найсміливіших чи найстрашніших снах.

Простір перед ним почав спотворюватися, ніби світло ламалося крізь невидиму завісу. Величезний портал відкрився прямо в скелі, і з нього вирвалося сяйво, що складалося з сотень примарних силуетів. Спочатку вони здавалися просто примарами — розмитими, майже нереальними тінями. Але потім він почав розрізняти обличчя…

Одне з них було його власне.

Алім відсахнувся, його серце шалено закалатало. Перед ним стояв він сам, але інший. Очі цього іншого Аліма були темні, немов чорнильні безодні, а на губах грала холодна усмішка.

— Не може бути… — прошепотів Алім, намагаючись зрозуміти, що це означає.

— Ти завжди був частиною цього місця, — пролунав голос Домініки.

Вона стояла поруч, але тепер її погляд був тривожним. Вона теж бачила це. Вона знала, що відбувається.

— Це ти? — запитав Алім, дивлячись на свій темний двійник.

Навколо нього завирувала темрява, немов чорні крила, що розправлялися у повітрі.

— Що це за місце? — запитав Алім, хоча вже знав, що відповідь буде страшною.

— Це початок і кінець. Це випробування, що покаже, ким ти є насправді, — відповів Соломон, який з’явився з темряви, спостерігаючи за всім.

Алім розумів, що це не просто бачення. Це не ілюзія. Це щось більше.

Його майбутнє. Його вибір.

І тепер він мусив вирішити, яку сторону прийняти.

Як вам історія. ☺️🤗